Зарудний Олексій Борисович

Олексі́й Бори́сович Зару́дний (нар. 7 листопада 1970, місто Москва, Росія) — український політик. Народний депутат України 6-го скликання. Голова правління Пенсійного фонду України (2007^[1]–2010^[2], 2014^[3]–2018^[4]).

Олексій Борисович Зарудний
Олексій Борисович Зарудний
Голова правління Пенсійного фонду України
29 грудня 2007 — 31 жовтня 2018
Президент	Віктор Ющенко
Прем'єр-міністр	Юлія Тимошенко
Попередник	Борис Зайчук
Наступник	Євгеній Капінус
Народився	7 листопада 1970(1970-11-07) (54 роки) місто Москва, Росія
Відомий як	політик
Громадянство	Україна
Alma mater	Київський університет туризму, економіки і права
Політична партія	безпартійний
Нагороди	Почесна грамота Кабінету Міністрів України

Народний депутат України
6-го скликання
безпартійний (БЮТ)	23 листопада 2007	—	23 травня 2008

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Зарудний.

Освіта

2000 року закінчив юридичний факультет Київського інституту туризму, економіки та права за фахом юрист.

Кар'єра

• Січень — липень 1989 — старший лаборант Інституту молекулярної біології і генетики НАН України.
• Січень 1990 — листопад 1991 — судовий виконавець Московського районного народного суду міста Києва.
• Грудень 1991 — квітень 1994 — юрисконсульт 1-ї категорії, провідний юрисконсульт, заступник начальника юридичного відділу Український республіканського відділу Пенсійного фонду СРСР (з січня 1992 — Пенсійний фонд України).
• Квітень 1994 — січень 1996 — віце-президент Асоціації сприяння розвитку недержавних систем соціального забезпечення.
• Січень 1996 — липень 1999 — начальник юридичного відділу, липень 1999 — лютий 2002 — начальник юридичного управління, лютий 2002 — вересень 2006 — заступник Голови Пенсійного фонду України^[5][6].

Член Координації центру Кабінету Міністрів України з питань пенсійної реформи.

Член Комісії з встановлення пенсій за особливі заслуги перед Україною.

Член президії ради Організації ветеранів України.

Автор понад 10 наукових праць, зокрема співавтор книг: «Загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (2005), «Науково-практичний коментар до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (2005), «Пенсійний фонд України. Організаційно-правові та соціально-економічні засади функціонування» (2005).

Володіє англійською мовою.

31 жовтня 2018 року рішенням Кабінету Міністрів України звільнений з посади Голови Пенсійного фонду України.^[7]

Сім'я

• Батько Борис Олександрович (1937–1988).
• Мати Маргарита Іванівна (1943) — старший науковий співробітник Інституту молекулярної біології і генетики НАН України.
• Дружина Людмила Іванівна (1968).
• Син Владислав (1993) — учень.

Парламентська діяльність

Народний депутат України 6-го скликання з 25 грудня 2007 до 23 травня 2008 від «Блоку Юлії Тимошенко», № 166 в списку. На час виборів: тимчасово не працював, безпартійний. Член фракції «Блок Юлії Тимошенко» (з 25 грудня 2007). Член Комітету з питань соціальної політики та праці (з 25 грудня 2007). Склав депутатські повноваження 23 травня 2008^[8].

Нагороди та державні ранги

Член Національної спілки художників України (з 2005).

Державний службовець 3-го рангу (з травня 2004)^[9], 2-го рангу (з лютого 2008)^[10], 1-го рангу (з вересня 2015)^[11].

Почесна грамота Кабінету Міністрів України (2005).