Захарчук-Чугай Раїса Володимирівна

Раїса Володимирівна Захарчу́к-Чуга́й (нар. 8 червня 1936, Острів — пом. 6 січня 2019, Львів) — український мистецтвознавець; доктор мистецтвознавства з 1995 року, професор з 1996 року.

Захарчук-Чугай Раїса Володимирівна
Народилася	8 червня 1936(1936-06-08)  Острів, Радивилівський район, Рівненська область
Померла	6 січня 2019(2019-01-06) (82 роки)  Львів, Україна
Країна	Польська Республіка  СРСР  Україна
Діяльність	мистецтвознавиця
Alma mater	ЛДУ імені Івана Франка (1961)
Заклад	Державний музей українського мистецтва Музей етнографії та художнього промислу Національної академії наук України Інститут народознавства НАН України Львівська національна академія мистецтв
Вчене звання	професор
Науковий ступінь	доктор мистецтвознавства[d]

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Чугай.

Біографія

Народилася 8 червня 1936 року в селі Острові (нині Дубенський район Рівненської області, Україна). Після закінчення у 1961 році Львівського університету працювала науковим співробітником Львівського музею українського мистецтва, а з 1972 року — у Музеї етнографії та художнього промислу АН УРСР, де з 1979 року завідувала відділом народних художніх промислів.

З 1991 року — науковець Інституту народознавства НАНУ: з 2002 року — провідний науковий співробітник відділу народного мистецтва; одночасно з 1994 року викладала на кафедрі моделювання костюму Львівської академії мистецтв. Померла у Львові 6 січня 2019 року.

Наукова діяльність

Досліджувала українське декоративне мистецтво, музейну справу. Брала участь в укладанні довідника «Народні художні промисли УРСР» (Київ, 1986) та навчальних посібників:

• «Декоративно-прикладне мистецтво» (Львів 1992);
• «Українське народне декоративне мистецтво» (Львів, 2012).

Уклала альбоми:

• «Родина Шкрібляків» (Київ, 1979);
• «Ганна Вінтоняк» (Київ, 1982);
• «Ольга Загородня-Трачук. Узори, повернуті в Україну» (Львів, 1996);
• «Шандро Мирослава. Гуцульські вишивки» (Клуж-Напока; Чернівці, 2005).

Брала участь в історико-культурологічних експедиціях у Чорнобильську зону відчудження. Протягом 1994—2008 років досліджувала традиційну культуру радіаційно забруднених зон Полісся. Серед праць:

• Народне декоративне мистецтво Яворівщини (Київ, 1979);
• Українська народна вишивка: західні області УРСР (Київ, 1988);
• До питання збереження і розвитку Опішненського гончарного мистецтва українською діаспорою в США // Українська керамологія: Національний науковий щорічник. Опішня, 2002;
• Музей Української Православної Церкви в Баунд-Бруку, США — важливий осередок духовної культури // Записки НТШ: Праці Комісії образотворчого та ужиткового мистецтва. Львів, 2004. Т. 248;
• Про аналогії в системі декорування народних тканин України та Польщі // Народознавчі зошити. Львів, 2004. Ч. 1–2 (55–56);
• Любов Волинець — дослідниця української традиційної культури (США) // Народознавчі зошити. Львів, 2004. Ч. 1–2 (55–56);
• Народне декоративне мистецтво Українського Полісся. Чорнобильщина (Львів, 2007);
• Гуцульська вишивка з колекції Національного музею народного мистецтва Гуцульщини та Покуття імені Йосафата Кобринського (Львів, 2010, у співавторстві).

Авторка статей до Енциклопедії сучасної України^[1].