Західні слов'яни

Західні слов'яни — частина великої слов'янської сім'ї, що проживає у східній та центральній Європі. До них відносять: чехів, кашубів, лужичан, поляків i словаків. В процесі міграції та експансії слов'ян (VI-VII століття) ця людність змогла майже уніфікувати культуру і значною мірою мову. Лише колонізація уграми Угорської низини на початку IX ст. розірвала зв'язок між слов'янами, що проживали північніше Карпат і Судетів з балканськими та наддунайськими слов'янами. Це спричинило розмежування західних і південних слов'ян. Розмежування східних і західних слов'ян розпочалось у X ст., коли виникли дві конкуруючі між собою держави — Київська Русь та Польща. Дуже поглибило відчуження і те, що в країнах було християнство різних обрядів (католицизм і православ'я). Таким чином уже в X ст. більш-менш монолітна слов'янська спільнота розпалась на три різних гілки.

Зведений герб західних слов'ян: перше чвертьполе — герб поляків (на крилах герби кашубів та сілезян), друге чвертьполе — герб чехів, третє чверть поле — герб лужицьких сербів та поморських слов'ян, четверте чвертьполе — герб словаків.

Західні (світлозелені), східні та південні слов'яни

Західні слов'яни в 9-10 столітті

Західнослов'янські племена

Західні слов'яни зберігали мовну єдність аж до XI століття, проте пізніше вирізнялись:

• лужичани
• лехічі
  • польські племена — мазовшани, вісляни і т. д.
  • полабські слов'яни — древ'яни
  • поморяни, нині кашуби
• чехи i словаки

Землі заселені ободритами, велетами (лютичами) та лужицькими сербами

Порівняння західнослов'янських мов

польська	нижньолужицька	верхньолужицька	чеська	словацька	кашубська	полабська древ'янська	сілезька
człowiek	cłowjek	čłowjek	člověk	človek	człowiek	clawak, clôwak	čłowjek
wieczór	wjacor	wječor	večer	večer	wieczór	vicer	wječor
brat	bratš	bratr	bratr	brat	bracyna, bracczi	brot	brat
dzień	źeń	dźeń	den	deň	dzéń	dôn	dźëń (dźyń)
ręka	ruka	ruka	ruka	ruka	rãka, paja	ręka	rënka (rynka)
jesień	nazymje	nazyma	podzim	jeseň	jeséń	prenja zaima, jisin	podzim, jeśëń (jeśyń)
śnieg	sněg	sneh	sníh	sneh	śniég	sneg	śńëg (śńyg)
lato	lěśe	lěćo	léto	leto	lato	lato	lato
siostra	sotša	sotra	sestra	sestra	sostra	sestra	siostra, šwester
ryba	ryba	ryba	ryba	ryba	rëba	ryba	ryba
ogień	wogeń	woheń	oheň	oheň	òdżin	widin	ǒgëń (łogyń)
woda	woda	woda	voda	voda	wòda	wôda	woda
wiatr	wětš	wětřik, wětr	vítr	vietor	wiater	wjôter	wiatr, wiater
zima	zymje	zyma	zima	zima	zëma	zaima	zima

Письмові пам'ятки про ранні західнослов'янські країни

• Historia Francorum — бл. 660
• Баварський географ — бл. 845
• Хроника Регіно Прюмського^[en]  — бл. 915
• Хроника Тітмара Мерзебурзького — бл. 975
• Dagome iudex^[en]  — бл. 992
• Празький документ^[pl]  — бл. 1086
• Слов'янська хроніка — бл. 1177

Перші держави західних слов'ян

• Само (перша половина VII ст.) — створена франкським купцем Самоном приблизно в 624 р. Імовірно це був військово-племінний союз. Самон запам'ятався перш за все як військовий керівник, адже вів війни із аварами i франками. Після його смерті союз розпався.
• Князівство Нітра — історичне західно-слов'янське князівство, розташоване на заході сучасної Словаччини. Існувало до 833 року.
• Великоморавська держава — історична держава західних слов'ян у басейні Середнього Дунаю та доходила до верхів'їв рік Лаби й Одеру, виникла наприкінці VIII — початку IX віків на території сучасних Словаччини й Моравії, що досягла розквіту в 860–880 роках. Занепала близько 907 року через напади мадяр.
• Блатенське князівство (також відоме, як Панонське князівство) (839/840 — 876) — слов'янська держава в районі Блатенського озера — Балатона (на території сучасної Угорщини) зі столицею у місті Блатноград. Займало територію між Дравою на півдні, Дунаєм на сході, Грацом на заході та Веспремом на півночі.

Міфологія західних слов'ян

Божества

• Триглав — триголове божество.
• Святовит, Сварожич — ймовірно бог війни, ворожби та урожаю. Серед західних слов'ян особливою повагою користувався у Велетів (Лютичів). Головним центром культу була Аркона на острові Рана, там на капищі вXII ст. знаходився його ідол із чотирма обличчями та рогами достатку в руках. Священною твариною був білий кінь.
• Радгост — Радогост; головне божество редарів, одного із племен, що належало до військово-племінного союзу Лютичів. Центр культу був у місті Радегаст, яке було зруйноване в 1068.

Див. також

• Етногенез слов'ян
• Східні слов'яни
• Південні слов'яни
• Полісся

Посилання

• САВЕЛЬЕВ Андрей Николаевич, «ОБРАЗ ВРАГА. РАСОЛОГИЯ И ПОЛИТИЧЕСКАЯ АНТРОПОЛОГИЯ» [Архівовано 5 листопада 2014 у Wayback Machine.] (рос.)
• Славяне в центральной Германии [Архівовано 5 листопада 2014 у Wayback Machine.] (рос.)