Заяндеруд

Заяндеруд (перс. زاینده رود, від زاینده zɑːjændɛ «той, що дає життя» і رود rʊːd «річка») — найбільша річка Центральноіранського плато. На початку 2010-х років у нижній течії річка висохла повністю в результаті кількох років сезонних посух.

Заяндеруд
Річка Заянде в Ісфахані
32°18′12″ пн. ш. 52°52′03″ сх. д.
Витік	Гори Загрос
• висота, м	3974 м
Гирло	болото Гавхуні
• координати	32°18′12″ пн. ш. 52°52′03″ сх. д.
Басейн	Gavkhuni Basind
Країни:	Іран
Регіон	Ісфахан Чехармехаль і Бахтиарія
Довжина	400 км
Площа басейну:	41500 км²
Середньорічний стік	38 м³/с
Медіафайли у Вікісховищі

Мапа річки Заянде і басейну Заянде/Гавхуні

Біля витоків Заяндеруд, тунель Кухранг забирає воду зсередини гірського хребта Загрос

Заяндеруд бере початок у гірському хребті Загрос і протікає 400 км на схід, де впадає в болото Гавхуні, сезонне солоне озеро на південний схід від Ісфахана. Раніше Заянде не пересихала впродовж усього року, що вирізняло її з-поміж інших сезонних річок Ірану, але нині пересихає не досягаючи Ісфагана через відбір води. Вздовж річного русла побудовано багато історичних мостів епохи Сефевідів, а на її берегах розкинулось багато парків.

Середньорічна температура води в річці змінюється від 3 °C біля витоків до 29 °C біля гирла. Площа зрошуваних земель у басейні Заянде становить 2700 км². Перед тим як пересохнути витрата води на особу сягає 240 л/день у міських районах і 150 л/день у сільських^[1]. За розрахунками у 1970-х роках річний стік становив 1,2 км³, або 38 м³/с^[2].

Історія

Люди жили на берегах Заяндеруд впродовж тисяч років. Найбільш раннє свідчення людських помешкань знайдено в печерному районі Кале Бозі поблизу Дізіче^[fa] на південний захід від Ісфахана. Більш як 40 тис. років тому група палеолітичних мисливців (неандертальців) використовувала печери Кале Бозі як укриття для сезонного та тимчасового помешкання, й залишила по собі кам'яні знаряддя та кістки убитих тварин.

У 6-му тисячолітті до н. е. на берегах Заянде процвітала доісторична культура Заяндеруд.

Річка Заянде перетинає місто Ісфахан, один із основних культурних і економічних центрів Ірану. У 17 ст. Шейх Бахаї (впливовий вчений і радник династії Сефевідів) спроектував і побудував систему каналів (мааді), щоб подати воду до передмість Ісфахана. Завдяки цьому населення і економіка міста зросли, що зробило Ісфахан впливовим центром. Місцевість навколо міста перетворилась на зелену оазу посеред пустелі.

Артур Поп (американський археолог і дослідник перського мистецтва) похований разом зі своєю дружиною на березі річки. Річард Фрай (американський дослідник Ірану і Центральної Азії) також заповів, щоб його поховали там^[3].

Мости

Міст Хаджу

Існує багато нових і старих мостів (поль) через річку Заянде. Найстаріший із них, Шахрестан, побудований у 5 ст. і місцеві жителі все ще використовують його як пішохідний.

Мости через Заяндеруд в Ісфахані:

Марнан побудований 1599 (пішохідний) Вагід побудований 1976 Вагід II побудований 2007 Фелезі побудований у 1950-х Азар побудований 1976 Сі-о-Се Поль побудований 1632 (пішохідний) Фірдоусі побудований у 1980-х

Джуї побудований у 17 ст. (пішохідний) Хаджу побудований у 1650 (пішохідний) Бозорґмехр побудований у 1970-х Гадір побудований 2000 Шахрестан побудований у 11 ст. (фундамент — 5 ст.) (пішохідний)

ГЕС

На річці розташовано ГЕС Заяндеруд (також Чадеган, Шах-Аббас).

Відпочинок

На берегах Заяндеруд в Ісфахані багато мостів, парків, веслових човнів і традиційних ресторанів. Все це, разом із іншими пам'ятками Ісфахана, приваблює щороку безліч туристів з Ірану та інших країн.