Заїченко Іван Романович

Іван Романович Заїченко (нар. 17 червня 1915, Кременчук — пом. 25 жовтня 1988, Дніпропетровськ) — український радянський архітектор, кандидат архітектури з 21 жовтня 1966 року; член Спілки архітекторів УРСР з 1946 року^[1].

Заїченко Іван Романович
Народження	17 червня 1915(1915-06-17)  Кременчук, Полтавська губернія, Російська імперія
Смерть	25 жовтня 1988(1988-10-25) (73 роки)  Дніпропетровськ, Українська РСР, СРСР
Країна (підданство)	СРСР
Навчання	Харківський національний університет міського господарства ім. О. М. Бекетова
Діяльність	архітектор
Науковий ступінь	кандидат архітектури
Членство	Національна спілка архітекторів України
Нагороди

Біографія

Народився 17 червня 1915 року в місті Кремечуці (тепер Полтавська область, Україна). Впродовж 1932–1936 років навчався на енергетичному факультеті Харківського енерго-механічного технікуму, який закінчив з спеціальністю технік-електрик. Впродовж 1936—1941 років навчався на архітектурному факультеті Харківського інституту комунального будівництва, який закінчив за спеціальністю архітектор^[1].

Брав участь у німецько-радянській війні. З липня по листопад 1941 року — курсант курсів військових техніків при Московській артилерійській академії. Після закінчення курсів до грудня 1945 року служив начальником артилерійського постачання артдивізіону, помічником начальника артилерійського постачання дивізії. Член ВКП(б) з 1944 року^[1].

Впродовж 1946—1952 років очолював архітектурно-планувальний і архітектурно-будівельний відділи Дніпропетровського облпроекту; одночастно впродовж 1947—1952 років був членом правління Дніпропетровського відділення Спілки архітекторів УРСР. З 1952 по 1955 рік обіймав посади головного архітектора Дніпропетровська та голови правління Дніпропетровського відділення Спілки архітекторів УРСР. 12 травня 1956 року обраний доцентом кафедри «Будівлі» Дніпропетровського інституту інженерів транспорту; впродовж 1971—1981 років завідувач цієї кафедри^[1].

За час роботи неодноразово обирався депутатом районної ради, був делегатом 2, 3, 4, 5 з'їздів архітекторів України і 2, 3, 4 з'їздів архітекторів СРСР. 1984 року вийшов на пенсію^[1].

Жив у Дніпропетровську до 1971 року в будинку проспекті Карла Маркса № 55 та протягом 1973—1988 років в будинку на вулиці Плеханова № 12А^[1]. Помер у Дніпропетровську 25 жовтня 1988 року

Роботи

Серед реалізованих проектів

• генеральні плани міст Нікополя (1948), Синельникового (1948—1949), Новомосковська (1949), Марганця (1951), Верхньодніпровська (1952) (усі у співавторстві);

проекти забудови

• у Дніпропетровську:
  • проспекту Карла Маркса (1948—1949, у співавторстві);
  • привокзальної площі (1949–1951, у співавторстві);
  • житлових кварталів (1950–1951, у співавторстві);
  • набережної (1953)
• Будинок Рад у Кривому Розі (1950).

Автор низки праць в журналах: «Архітектура та будівництво», «Архітектура СРСР», «Сільське будівництво», Інформаційний бюлетень Союзу архітекторів СРСР, «Транспортне будівництво» і інших.

Нагороди

Нагороджений:

• орденами Червоної Зірки (14 грудня 1943), двома Вітчизняної війни ІІ ступеня (27 травня 1944; 1985);
• медалями «За бойові заслуги» (22 лютого 1943), «За оборону Кавказу» (30 жовтня 1944), «За перемогу над Німеччиною» (5 листопада 1945), «За взяття Кенігсберга» (1945), «20 років перемоги у Великій Вітчизняній війні», «50 років Збройних Сил СРСР», «В ознаменування 100-річчя з дня народження Володимира Ілліча Леніна», «30 років перемоги у Великій Вітчизняній війні», «60 років Збройних Сил СРСР», «40 років перемоги у Великій Вітчизняній»^[2].
• грамотою правління Спілки архітекторів СРСР^[1].