Топ питань
Часова шкала
Чат
Перспективи
Зепп Маєр
німецький футболіст З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Remove ads
Йозеф Дитер «Зепп» Ма́єр (нім. Josef Dieter "Sepp" Maier, нар. 28 лютого 1944, Меттен) — німецький футболіст. Воротар. Всю ігрову кар'єру провів у «Баварії» (Мюнхен). Триразовий володар Кубка європейських чемпіонів. Чемпіон світу 1974 року і чемпіон Європи 1972 року у складі збірної ФРН. Найкращий німецький воротар XX сторіччя (згідно з IFFHS), тричі визнавався Футболістом року в Німеччині.
Remove ads
Ігрова кар'єра
Узагальнити
Перспектива
Клубні виступи
У 1958 році 14-річний Зепп Маєр почав тренуватися у юнацькій команді «Баварії»[1] (англ.). В дитинстві він хотів стати актором, тому у професіональній кар'єрі його назвали «клоуном» за емоційну міміку.
З 1963 року Маєр почав залучатися до стартового складу команди і швидко став основним голкіпером «Баварії». До створеної того ж року Бундесліги мюнхенська команда не потрапила і два перші повноцінні сезони молодий воротар провів, граючи у другому за рівнем німецькому дивізіоні.
1965 року «Баварія» нарешті дебютувала у Бундеслізі. Новачок турніру відразу почав боротися за найвищі місця, і за чотири сезони, 1969 року, «Баварія» здобула свій перший титул переможця Бундесліги. Протягом наступного десятиріччя мюнхенський клуб, в якому захисну лінію уособлював Франц Бекенбауер, а в нападі домінував Герд Мюллер, незмінно був серед лідерів німецького і європейського футболу. Зепп Маєр залишався беззаперечним «першим номером» цієї команди до 1979 року, коли він потрапив в автомобільну аварію, отримавши струс мозку і перелом руки. Після п'яти місяців лікування найкращий на той час воротар Німеччини був змушений завершити кар'єру. За 14 сезонів, проведених у Бундеслізі, Маєр пропустив лише 3 матчі, причому 442 гри Бундесліги поспіль, проведені ним з 1966 по 1979 рік і досі лишаються рекордом ліги[2]. Загалом Маєр здобув п'ять титулів чемпіона ФРН, хоча при здобутті останнього з них, у сезоні 1979/80, жодного разу на поле вже не виходив, залишаючись резервним воротарем.
На кар'єру Маєра також припав один з найуспішніших періодів єврокубкової історії «Баварії», протягом якого вона тричі поспіль ставала володарем Кубка чемпіонів, здолавши у фіналі 1974 року мадридський «Атлетіко», 1975 року «Лідс Юнайтед», а 1976 року — «Сент-Етьєн». До того, у 1967 році, «Баварія» обіграла у фіналі Кубка володарів кубків УЄФА шотландський «Рейнджерс». Таким чином Маєр став володарем чотирьох єврокубків, а також автором непересічного воротарського досягнення — пропустив лише один гол у п'яти фінальних іграх європейських кубків (фінал КЧ-1974 включав також другу гру-перегравання).
Особистий внесок воротаря в успіхи його команди визнавався зокрема присудженням звання «Футболіст року в Німеччині» у 1975, 1977 і 1978 роках. А в опитуванні на звання володаря «Золотого м'яча» найкращого футболіста Європи 1975 року Маєр посів 5-е місце.
Гра за збірну
Ще наприкінці дебютного сезону «Баварії» у Бундеслізі, навесні 1966 року, її молодого голкіпера примітив тренерський штаб національної збірної ФРН, за яку Маєр дебютував того ж травня в одній з товариських ігор. А вже за два місяці він поїхав до Англії на тогорічний чемпіонат світу, де, щоправда, був лише одним з дублерів Ганса Тільковскі і на поле не виходив. А сам турнір завершився для німців поразкою у додатковий час фінальної гри від господарів змагання і «сріблом» світової першості.
Невдовзі досвідчений Тільковскі завершив кар'єру у збірній, і саме Маєру вдалося виграти конкуренцію серед колег за воротарським амплуа і стати на більш ніж десятиріччя беззаперечним основним захисником воріт західнонімецької національної команди. Його першим великим турніром у цьому статусі став чемпіонат світу 1970 року, на якому німці зазнали лише однієї поразки, поступившись італійцям у додатковий час півфінальної зустрічі, яка увійшла до історії як «Матч століття». Згодом вони здолали уругвайців у грі за третє місце, здобувши таким чином «бронзу».
Свій перший титул у складі збірної Маєр здобув 1972 року, на домашньому Євро-1972, де пропустив лише один гол — у півфіналі німці з рахунком 2:1 здолали бельгійців, а у фінальній грі не залишили шансів збірній СРСР (3:0).
За два роки перелік досягнень Маєра поповнився титулом чемпіона світу — на чемпіонаті світу 1974, який також приймала ФРН, господарі, за яких виступали такі зірки світового футболу як Франц Бекенбауер, Берті Фогтс, Герд Мюллер і Пауль Брайтнер, неочікувано зазнали поразки у принциповій грі групового етапу проти східних німців, проте бездоганно провели решту турніру і здобули титул найсильнішої команди світу. Апогеєм їх виступу стала фінальна гра, що проходила у майже рідному для Маєра Мюнхені, в якій німці здобули вольову перемогу 2:1 над нідерландцями з Йоганом Кройфом у складі.
Ще за два роки, у фінальній частині Євро-1976, Маєр з партнерами по команді стали віце-чемпіонами Європи, поступившись за пенальті у фіналі збірній Чехословаччини. У цій серії пенальті Маєр увійшов до історії як воротар, який пропустив оригінальний «удар у стилі Паненки».
Як згодом з'ясувалося останнім у кар'єрі Маєра великим турніром був Чемпіонат світу 1978 року. На цьому четвертому для нього мундіалі Маєр традиційно був основним голкіпером Західної Німеччини і демонстрував надійну гру, проте у команди проявилися проблеми у нападі. Найпопулярнішим рахунком в іграх діючих чемпіонів світу була нічия 0:0 — з таким рахунком завершилися їх ігри першого групового етапу проти Польщі і Тунісу, а також перша гра другого групового етапу проти італійців. У подальших іграх другого групового етапу німецький напад збільшив ефективність, проте з'явилися проблеми у захисті, і, програвши аутсайдерам квартету австрійцям в останньому турі, збірна ФРН навіть не потрапила до гри за третє місце.
Загалом протягом чотирнадцяти років захищав ворота збірної ФРН у 95 матчах, пропустивши 80 голів. Був учасником чотирьох чемпіонатів світу, ставши одним з небагатьох футболістів, які здобули повний комплект нагород цього змагання («золото» 1974 року, «срібло» 1966 року і «бронза» 1970 року). На двох чемпіонатах Європи, де брав участь Маєр, були здобуті титули чемпіона і віце-чемпіона континенту.
Remove ads
Кар'єра тренера
1988 року повернувся до великого футболу, ставши тренером воротарів збірної ФРН (з 1990 року — об'єднаної Німеччини). З 1994 року обійняв аналогічну посаду і в мюнхенській «Баварії».
Від самого початку роботи в «Баварії» опікувався насамперед підготовкою нового на той час голкіпера цієї команди Олівера Кана. З наступного року Кан став одним з воротарів національної збірної Німеччини, де також готувався до матчів під керівництвом Маєра і на початку 2000-х років став наступником Андреаса Кепке в статусі основного воротаря бундес-тім.
Національну збірну Маєр залишив восени 2004 року після конфлікту з її новопризначеним очільником Юргеном Клінсманном, який віддав перевагу над Каном на воротарській позиції у команді Єнсу Леманну[3]. Маєр продовжував працювати на клубному рівні до виходу на пенсію у 2008 році[4].
Remove ads
Статистика виступів
Клубна статистика
Статистика виступів за збірну
Титули і досягнення
|
|
|
Remove ads
Wikiwand - on
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Remove ads