Зигмунт Сераковський

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Сераковський.

Зигмунт Сераковський (пол. Zygmunt Sierakowski; 18 (30) травня 1826, с. Лісове, нині Маневицького району — 15 (27) червня 1863) — діяч польського й російського визвольного руху, родом із Волині.

Зигмунт Сераковський
пол. Zygmunt Sierakowski
Народився	19 травня 1827(1827-05-19)[1]  Лісове, Луцький повіт, Волинська губернія, Російська імперія
Помер	27 червня 1863(1863-06-27)[1] (36 років)  Вільнюс, Російська імперія  ·повішення
Поховання	Castle Hill[d] і цвинтар Расу
Країна	Російська імперія
Місце проживання	Санкт-Петербург[2]
Діяльність	військовослужбовець
Alma mater	Військова академія Генерального штабу Збройних Сил Російської Федерації
Знання мов	польська
Учасник	Польське повстання 1863—1864
Військове звання	генерал
Рід	Сераковські гербу Доленгаd
У шлюбі з	Аполонія з Далевськихd
Нагороди
Медіафайли у Вікісховищі

Біографія

Народився у с. Лісове, нині Маневицького району Волинської області, Україна, у родині збіднілого польського шляхтича Ігнація Сераковського — державця, який загинув під час Листопадового повстання 1830—1831 у битві поблизу Летичева,^[3] та його дружини Фортунати з Моравських. В дитинстві мати одягала його як дівчинку, щоб не забрали до військової гарнізонної школи як сина вояка.^[4]

1845 — закінчив Житомирську гімназію зі срібною чи золотою медаллю.

З 1845 навчався у Петербурзькому університеті, з якого 1848 виключений за участь у таємних студентських гуртках і засланий рядовим до арештантської роти Оренбурзького військового корпусу. На засланні познайомився та заприятелював із Тарасом Шевченком, з яким контактував за допомогою листів, вперше зустрівся після звільнення в Санкт-Петербурзі;^[4] також польськими й російськими політичними поселенцями — Б. Залеським, Я. Станкевичем, Л. Турно, О. Ханиковим та ін.

Після амністії у 1856 повернувся до Санкт-Петербурга.

1859 — закінчив Академію Генерального штабу, служив офіцером особливих доручень у Генштабі. Підтримував тісні зв'язки з російськими радикальними демократами (М.Чернишевським, М.Добролюбовим, співпрацював у часописі «Современник»), а також демократичною еміграцією, що готувала повстання в усіх польських землях.

Був прихильником польсько-російсько-української співпраці в інтересах повалення самодержавства та утворення демократичної федерації цих народів.

Плита на честь З. Сераковського, К. Калиновського на Лукішській площі

1857 — в Петербурзі керував польським військовим гуртком, до якого належали офіцери російської армії, що ставили собі за мету проведення демократичних реформ у Росії та підтримували ідею надання незалежності Польщі.

Брав участь у підготовці Польського повстання 1863—1864 pp. як однієї з ланок демократичної революції в Російській імперії. Налагодив зв'язки між польськими («партія червоних») і російськими («Земля і воля», «Комітет російських офіцерів у Польщі») таємними організаціями.

У грудні 1862 Центральним національним комітетом був призначений керівником повстанських загонів Жемайтії (північно-західна частина Литви), а після початку повстання створив на Ковенщині (нині Каунас) велике повстанське з'єднання.

Після кількох переможних сутичок з урядовими військами загін Сераковського наприкінці квітня 1863 було розбито. Поранений, він потрапив у полон і за вироком польового суду повішений на Лукіській площі у Вільно (тепер Вільнюс, Литва) 27 (15) червня 1863 року. Був похований неподалік «цитаделі», місце невідоме.^[5]

Родина

Його племінницею була видатна українська акторка і дружина І. Карпенка-Карого Софія Тобілевич.

Див. також

• Міхал-Ян Гейденрейх