Космодем'янська Зоя Анатоліївна

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Космодем'янська.

Зо́я Анато́ліївна Космодем'я́нська (13 вересня 1923, село Осино-Гай (нині Гавриловський район) Тамбовської області — 29 листопада 1941, село Петрищево Наро-Фомінського району Московської області) — радянська комсомолка-диверсантка початкової фази німецько-радянської війни. Під час війни — перша жінка, що отримала звання Героя Радянського Союзу^[4]. У радянській пропаганді увійшла в історію як уособлення патріотизму та самопожертви^[5].

Зоя Анатоліївна Космодем'янська
рос. Зоя Анатольевна Космодемьянская
Ім'я при народженні	рос. Зоя Анатольевна Космодемьянская
Народилася	13 вересня 1923(1923-09-13)[1][2]  Осино-Гайd, Тамбовська область, РСФРР, СРСР
Померла	29 листопада 1941(1941-11-29)[1][2] (18 років)  Петрищевоd, Московська область, РРФСР, СРСР  ·повішення
Поховання	Новодівичий цвинтар
Громадянство	СРСР
Національність	росіянка
Місце проживання	25 Zoi i Aleksandra Kosmodemyanskikh Streetd
Діяльність	військовослужбовиця, боєць опору
Галузь	війська[3]
Знання мов	російська[3] і німецька
Учасник	німецько-радянська війна
Членство	Всесоюзна ленінська комуністична спілка молоді
Роки активності	1941 — 1941
Військове звання	червоноармієць
Мати	Космодем'янська Любов Тимофіївнаd
Брати, сестри	Космодем'янський Олександр Анатолійовичd
Нагороди
Медіафайли у Вікісховищі

За офіційною радянською версією, червоноармієць^[6] диверсійно-розвідувальної групи штабу Західного фронту. Як рядовий виконавець тактики «спаленої землі» була в листопаді 1941 закинута в тил ворога на територію Московської області, окупованої німецькими військами. При спробі підпалити сільські хати була спіймана селянами й віддана окупаційній німецькій владі^[7], страчена через повішення. У 1942 році посмертно присвоєне звання Героя Радянського Союзу.

Біографія

Народилась 13 вересня (за іншими данними 8 вересня) 1923 в селі Осино-Гай, нині це Гавриловський район, Тамбовська область, в родині учителів Анатолія Петровича і Любові Тимофіївни Космодем'янських. Батько походив з священницької родини. Його прізвище походить, як і більшість священницьких прізвищ, від назви церкви, де служив його предок.^{[джерело не вказане 982 дні]}

Дід — Петро Іоанович Космодем'янський, був священником Знаменської церкви села Осино-Гай.^[8] За непідвердженими данними, в ніч на 27 серпня 1918 Петро Іоанович був схоплений та потопленний в Сосулинському ставку, за звинуваченнями в прикритті контреволюціонерів. Тіло діда було знадйено лише в 1919 році та поховане біля церкви, закритої комуністами.^[9]

Молодший брат Олександр Космодем'янський — радянський танкіст, Герой Радянського Союзу, учасник радянсько-німецької війни. Після смерті Зої пішов на фронт у віці 17 років. Оскільки подвиг сестри був сильно розкручений радянською пропагандою, юнаку довірили важкий танк КВ-1, на якому був написано «За Зою».^{[джерело не вказане 982 дні]}

Член ВЛКСМ з 1938 року. В жовтні 1941 року добровільно пішла в диверсійно-розвідувальний загін.

На початку війни Зою разом з іншими комсомольцями в складі спецзагонів готували для диверсійних акцій на окупованих німцями територіях — відповідно до сталінської тактики «спаленої землі». Під час Битви за Москву диверсійним загонам було поставлено завдання спалити всі будівлі в радіусі 200 км від Москви, щоб німецьким військам не було де зігрітися й переночувати. Відомий радянський диверсант Ілля Старинов пізніше назвав ці накази злочинними з моральної, безглуздими та навіть шкідливими з військової точок зору^[10][11].

Космодем'янська встигла виконати тільки частину бойового наказу, організувавши підпал трьох будинків. Під час другої спроби підпалу мешканець села С. А. Свиридов підняв тривогу, і Космодем'янська була заарештована. Її катували і стратили через повішення 29 листопада 1941 року^[7].

Відповідно до історичних розвідок часу радянської «перебудови» та «гласності», Зоя була типовою радянською комсомолкою — молодою людиною, вихованою на радянських комуністичних закликах та без усякого життєвого досвіду^{[джерело не вказане 982 дні]}.

Підозра на психічне захворювання

У 2016 році публіцист Андрій Більжо (лікар-психіатр за освітою) заявив, що особисто бачив у лікарні імені Кащенка історію хвороби Космодем'янської (за його словами, вона зникла під час перебудови)^[12][13]. Її поведінку під час її страти — мовчання та важке пересування ніг, Більжо пояснює як прояв «кататонічного ступору з мутизмом»^[14].

Пам'ять

Могила Зої Космодем'янської знаходиться на Новодівочому цвинтарі в Москві. На Мінському шосе поблизу села Петрищево^[ru] їй встановлено пам'ятник.

У Києві

У Києві в 1945 році на розі вулиць Коцюбинського і Чапаєва (нині тут — пам'ятник Олесеві Гончару) було встановлено гіпсову паркову скульптуру Зої Космодем'янської (автор невідомий). У 1985 році її замінили на бронзову (скульптор Анатолій Гайдамака). Упродовж 1990-х —2020-х років громадськість Києва не раз зверталася до місцевої влади з вимогою демонтувати пам'ятник^[15]. Наприкінці 1990-х років пам'ятник, що на той час зазнав кількох актів вандалізму, перенесли до скверу на вулиці Олеся Гончара, 74-А^[16]. У вересні 2016 році скульптуру було облито фарбою й повалено^[17]. У червні 2023 року пам'ятник було демонтовано^[18][19].

Див. також

• 1793 Зоя — астероїд, названий на честь Космодем'янської.
• Вулиця Зої Космодем'янської