Зуєвський Олег Йосипович

Оле́г Йо́сипович Зує́вський (1920, Хомутець, Полтавщина —†1996, Едмонтон, Канада) — український поет, перекладач, професор університетів у США та Канаді, член літературних об'єднань ОУП «Слово» та НСПУ.

Олег Йосипович Зуєвський
Народився	16 лютого 1920(1920-02-16) м. Хомутець
Помер	1996(1996) Едмонтон, Канада
Національність	українець
Діяльність	поет, перекладач
Сфера роботи	поезія[1] і перекладацтво[d][1]
Заклад	Ратґерський університет, Фордгемський університет і Альбертський університет
Знання мов	українська[1], англійська[1], німецька[1] і французька[1]
Мова творів	українська
Напрямок	символізм
Висловлювання у Вікіцитатах

Біографія

Народився в містечку Хомутець Миргородського повіту на Полтавщині. У 1931 родину Зуєвських розкуркулено: зі своїм дідом Іваном, рятуючись від переслідування, перебирається до родичів у селі Зуївці, а опісля — до м. Мерефи на Харківщині.

З 1936 по 1938 вчився в газетному технікумі в Харкові. Коли технікум реорганізовано в Інститут журналістики, у ньому продовжував навчання до початку війни. Його перші поетичні спроби з'явилися у газеті «Юний ленінець», альманасі КІЖу та «Літературному журналі».

Під час окупації працював у редакції «Миргородських вістей», де публікував свої вірші, оповідання, статті; опісля друкувався у празькому часописі «Пробоєм».

Після Другої світової війни Зуєвський опинився у таборі для переміщених осіб у Ауґсбургу, де продовжував свої літературні студії в таборній періодиці «Наше життя», «Нове лицарство», «Світання», «Арка».

В еміграції з 1943 року: спочатку в Німеччині, а з 1950 — у США (Філадельфія). З 1966 — у Канаді.

У 1947 в Мюнхені вийшла перша збірка поезій О. Зуєвського «Золоті ворота», яку вітала літературна критика в особі чільних її представників у діаспорі — Юрія Шевельова (викладача О. Зуєвського по КІЖу) та Володимира Державина.^[2]

У 1949 О. Зуєвський з дружиною змушений був переїхати до США. Як і більшість творчої інтелігенції, яка мала бажання отримати вищу освіту, мав заробляти на неї важкою фізичною працею, а ввечері слухати лекції в Пенсільванському університеті. Тому друга поетична збірка О. Зуєвського «Під знаком Фенікса» з'явилась лише за одинадцять років, у тому ж мюнхенському видавництві «На горі». Здобувши ступінь доктора «філософії», О. Зуєвський викладав російську мову і літературу в Фордгамському та Ратгерському університетах США.

З 1966 року — він професор славістики Альбертського університету, де пропрацював понад 25 років. Помер у Едмонтоні, перепохований у Житомирі. Книжкова колекція (більше 4000 томів) та архів професора Олега Зуєвського подаровані його донькою Тамарою Зуєвською науковій бібліотеці Національного університету «Києво-Могилянська академія».^[3] У 2007 році на базі матеріалів з архіву, а також укладеного бібліографічного покажчика колекції, була опублікована книга «Олег Зуєвський: „Я входжу в храм…“ Поезії. Переклади. Статті. Матеріали до біографії», упорядником якої виступила Наталія Казакова. До збірника увійшли непубліковані раніше тексти поезій і перекладів О. Зуєвського, наукові публікації, більшість із яких була недоступна в Україні, уривки із щоденників його дружини Людмили, спогади Петра Саваріна та Петра Одарченка^[4]

Поетичні збірки

• Золоті ворота (1947)
• Під знаком Фенікса (1958)
• Парафрази (1993)
• Кассіопея (1995)
• Голуб серед ательє (1991)
• «Вибране. Поезії. Переклади» (1992)
• «Кассіопея. Парафрази» (К. Журн. «Дніпро», 1993)
• Обіцянка радости (1995)

Переклади

Перекладав українською визначних західноєвропейських поетів: з німецької:

• Новаліс
• Стефан Ґеорґе
• Райнер Марія Рільке

з англійської:

• Вільям Шекспір (Сонети)
• Емілі Дікінсон
• Вільям Батлер Єйтс

з французької:

• Луїза Лабе
• Гійом Аполінер
• Поль Валері
• Стефан Малларме
• Артюр Рембо

Деякі переклади Олега Зуєвського опубліковані в збірці «Вибране».

Див. Олег Зуєвський, Вибране: Поезії. Переклади, К.:Дніпро, 1992. — 364 с.