Зінкевич Анатолій Семенович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Зінкевич.

Анатолій Семенович Зінкевич, о. Анатолій Зінкевич (26 вересня 1953, Лосятин, Україна — 13 лютого 2019, Тернопіль) — український церковний діяч, митрофорний протоієрей Православної церкви України. Засновник Тернопільського Свято-Троїцького духовного центру імені Данила Галицького. Очільник громадського руху «Українські святині — українському народу». Батько архієпископа Дніпровського ПЦУ Симеона (Зінкевича), старший брат митрополита Луцького та Волинського ПЦУ Михаїла (Зінкевича).

о. Анатолій Зінкевич
Анатолій Семенович Зінкевич
Народився	26 вересня 1953(1953-09-26) с. Лосятин, Кременецький район, Тернопільська область, Україна
Помер	13 лютого 2019(2019-02-13) (65 років) м. Тернопіль
Громадянство	Україна
Національність	українець
Знання мов	українська
Учасник	Війна на сході України і Російсько-українська війна (з 2014)
Нагороди
Медіафайли у Вікісховищі

У часи СССР — секретар намісника Свято-Успенської Почаївської лаври єпископа Якова Панчука^[1]. . Протоієрей Анатолій^{[джерело?]}

Життєпис

Анатолій Зінкевич народився 26 вересня 1953 року в селі Лосятині Кременецького району Тернопільської області, нині Україна.

Навчався в Кременецькому лісотехнічному технікумі, Київському інституті народного господарства, Ленінградській духовній семінарії, Московській духовній академії, на історичному факультеті Тернопільського національного педагогічного університету (2018)^[2].

Працював на будові піднощиком, штукатуром при Почаївській лаврі. Згодом залишився в лаврі, де провів 16 років. Був келейником, екскурсоводом, регентом хору, проректором семінарії, і особистим секретарем намісника Якова Панчука.

Був настоятелем парафій на Лановеччині і Свято-Троїцького духовного центру імені Данила Галицького м. Тернополя^[3].

Очолював ініціативну групу «Почаївській лаврі — статус національної духовної святині», громадський рух «Українські святині — українському народу».

Родина

Разом із дружиною Наталею виховав п'ятьох синів і доньку. Троє синів обрали священничий сан і нині трудяться на духовній ниві. Найстарший — архієпископ Дніпровський і Криворізький Симеон (Зінкевич) Православної церкви України, молодший брат о. Анатолія — митрополит Луцький Михаїл^[4].

Відзнаки

• Людина року на Тернопільщині (2002)^[5]
• відзнака Тернопільської міської ради (2008)^[6],
• орден «За заслуги» III ступеня (2010)^[7].

Вшанування

22 травня предстоятель ПЦУ митрополит Епіфаній у співслужінні духовенства та єпископату звершив літію за протоієреєм Анатолієм.^[8]

Цитати

	Я виріс в українському домі, дихаю його повітрям, їм його хліб. Хто буде за мене ремонтувати його дах, хто боротиметься з тими, що шкодять йому?
— о. Анатолій Зінкевич, [9]

Цікаві факти

• Його мудрістю, логікою, ерудицією, красномовством, глибокою духовною сутністю, умінням спілкуватися з людьми захоплювалися професори, народні депутати, міністри.^{[джерело?]}
• Одним із перших^{[уточнити]} підтримав Помаранчеву революцію та Євромайдан, а згодом наших добровольців у АТО, причому не лише силою молитви, а й фінансово^[4].
• Протоієрей Анатолій їздив в Константинополь просити Вселенський патріархат про автокефалію для Української православної церкви.
• Разом із козаками він їздив до Одеси рятувати перлину біля моря від бронзової Катерини II. Там його навіть заарештували на кілька годин.^{[прояснити][джерело?]}