Зірочник довголистий

Зірочник довголистий^[1][2] (Stellaria longifolia) — вид рослин з родини гвоздичних (Caryophyllaceae), поширений у Європі, помірних областях Азії й Північної Америки.

Зірочник довголистий
Біологічна класифікація
Царство:	Рослини (Plantae)
Клада:	Судинні рослини (Tracheophyta)
Клада:	Покритонасінні (Angiosperms)
Клада:	Евдикоти (Eudicots)
Порядок:	Гвоздикоцвіті (Caryophyllales)
Родина:	Гвоздикові (Caryophyllaceae)
Рід:	Зірочник (Stellaria)
Вид:	Зірочник довголистий (S. longifolia)
Біноміальна назва
Stellaria longifolia Muhl. ex Willd., 1809

Опис

Багаторічна трав'яниста рослина 10–20 см заввишки. Чашолистки 2.5–3 мм довжиною, пелюстки рівні по довжині чашолисткам. Коробочки значно довші за чашечку, довгасто-яйцеподібні, до кінця плодоношення буро-чорні^[2]. Росте групами з подовжених кореневищ. Стебла прямостійні або розкидані, розгалужені, квадратні, 10–35 см завдовжки. Листки сидячі, від зелене до жовтувато-зеленого кольору, від лінійних до дуже вузько-еліптичних, найширших у середині чи поблизу, 0.8–4 см × 1–3 мм, верхівки від загострених до гострих; проксимальні листки коротші й ширші. Суцвіття кінцеві, широко розгалужені, від дво- до багато-квіткових. Приквітки ланцетні, 1–5 мм, верхівки загострені. Квіти: чашолистків 5, пелюстків 5, тичинок 5–10. Коробочки 3–6 мм, 6-клапанні. Насіння коричневе, 0.7–0.8 мм у діаметрі, трохи зморшкувате. 2n = 26^[3].

Поширення

Вид поширений у Європі крім західної, помірній Азії, Північній Америці — Канада, США, Сен-П'єр і Мікелон^[4][5][3].

В Україні вид зростає на вологих місцях в лісі — в Карпатах, рідко^[2].