Казачонок Олександр Михайлович

Олександр Михайлович Казачонок (22 березня 1955 —1 грудня 2020) — військовий лікар, полковник медичної служби Збройних Сил України. Перший керівник Київського військового госпіталю після проголошення незалежності України при якому відбулись дві важливі події в історії закладу: прийом офіцерами військової присяги на вірність народу України та реорганізація 408-го Окружного військового госпіталю Київського військового округу у Головний військовий клінічний госпіталь Міністерства оборони України.

Олександр Михайлович Казачонок
Полковник м/с
Загальна інформація
Народження	22 березня 1955(1955-03-22) с.Погост Березинського р-ну Мінської обл.
Смерть	1 грудня 2020(2020-12-01) (65 років) Нью-Йорк (COVID-19 у США)
Військова служба
Приналежність	Україна
Вид ЗС	Збройні сили
Рід військ	Медична служба

З життєпису

Народився 22 березня 1955 року у селі Погост Березинського району Мінської області.

В 1972 році закінчив середню загальноосвітню школу в Мінську і в тому ж році поступив до Мінського медичного інституту, який закінчив у 1978 році.

Службу військового лікаря почав у 224-му танковому полку 17-ї Криворізької Червонопрапорної дивізії 6-ї гвардійської танкової армії Київського військового округу на посаді начальника медичного пункту. З 1978 по 1982 рік був начальником медичної служби 230-го гвардійського танкового полку тієї ж дивізії.

В серпні 1982 року капітан медичної служби Олександр Казачонок був призначений на посаду командира 18-ї окремої медичної роти (м.Кривий Ріг).

За роки служби у військовій ланці проходив лікарську практику з терапії та хірургії, отримав спеціалізацію з військово-лікарської експертизи.

В 1986 році призначений начальником Новосанжарського військового санаторію.

В 1991 році Олександр Казачонок очолив 408-й Окружний військовий госпіталь Київського військового округу, згодом затверджений на посаді начальника Головного військового клінічного госпіталю 8 березня 1993 року. Проте вже в 1994 році полковник медичної служби Олександр Казачонок звільнився з лав Збройних Сил.

Після звільнення з армії працював у медичному бізнесі.

У 2003 році переїхав з родиною на постійне місце проживання до США. Пішов з життя 1 грудня 2020 р. в госпіталі міста Нью-Йорк внаслідок хвороби COVID-19.

Джерела

• История Киевского военного госпиталя. Книга III. Киевский военный госпиталь во второй половине XX века. Главный военный клинический госпиталь Министерства обороны Украины // М. П. Бойчак. — Київ: Преса України, 2007. — 960 с. — ISBN 978-966-8373-80-0. (рос.)
• Газета «Госпітальний вісник» за грудень 2020 року. Національний військово-медичний клінічний центр