Казімеж Папе

Казімеж Папе або Казімеж Нінбург-Папе^[2] (пол. Kazimierz Nienburg-Papée; нар. 10 січня 1889, Львів — 19 січня 1979, Рим) — польський дипломат, у 1932—1936 роках — Генеральний комісар Республіки Польща у Вільному місті Данциг, з 1936 по 1939 рік — посол Польщі у Чехословаччині, в 1939—1958 роках — посол при Святому Престолі, доктор права, капрал польських легіонів.

Казімеж Папе
Народився	10 січня 1889(1889-01-10)[1]  Львів, Цислейтанія, Австро-Угорщина[1]
Помер	19 січня 1979(1979-01-19)[1] (90 років)  Рим, Італія[1]
Країна	Австро-Угорщина  Польська Республіка
Діяльність	дипломат, правник, солдат
Alma mater	Ягеллонський університет
Знання мов	польська
Учасник	Перша світова війна
Посада	посол
Військове звання	капрал
Батько	Фридерик Папе
Родичі	Генрик Добжанський
Брати, сестри	Адам Папе
У шлюбі з	Leonia Papéed
Нагороди	Медаль «Десятиліття здобутої незалежності» Хрест Незалежності Хрест Заслуги (Польща) Орден Відродження Польщі (Командорський хрест (із зіркою) Орден Відродження Польщі (Командорський Хрест) Орден Відродження Польщі (Офіцерський Хрест) Командор ордена Полярної зірки Орден Заслуг (Угорщина)defaultКомандорський хрест із зіркою ордена Заслуг (Угорщина) Орден Данеброг defaultКомандор 1 класу ордена Данеброг Орден Білого Лева I ступеня Командор ордена Зірки Румунії Командорський Хрест ордена Білої Троянди Офіцер ордена Оранських-Нассау Німецький Олімпійський знак 1-го класу
Медіафайли у Вікісховищі

Ранні роки

Народився 10 січня 1889 року у Львові. Його батько Фридерик Папе був істориком, який працював в Оссолінеумі, його мати Владислава була дочкою поета Владислава Анчиця^[3]. Брат Адам Папе — фехтувальник, призер Олімпійських ігор.

У 1905 році сім'я переїхала до Кракова, де Фридерик Папе влаштувався на роботу в бібліотеку Ягеллонського університету. Казімеж закінчив юридичний факультет Ягеллонського університету, пізніше отримавши ступінь доктора філософії. Під час Першої світової війни він служив у польських легіонах (1915—1916)^[4], а після війни, коли Польща відновила незалежність, він став дипломатом, працюючи в Міністерстві закордонних справ.

Дипломатична кар'єра

1 квітня 1920 року Казімеж Папе влаштувався на роботу в польську делегацію в Гаазі, а через два роки був переведений до Берліна. У 1923 році, повернувшись до Польщі, Папе став заступником директора політичного департаменту. 14 січня 1924 року зайняв посаду тимчасового повіреного у справах польської делегації в Копенгагені, де він працював до 1 грудня 1924 року. Наступні чотири роки Папе провів у Польщі, працюючи в Міністерстві закордонних справ. 1 січня 1928 року він став директором консульського відділення польської делегації в Анкарі. У першій половині 1929 року він працював у польській делегації в Таллінні, а 16 липня 1929 року став генеральним консулом Польщі в Кенігсберзі^[5].

Генеральний комісар Республіки Польща у Вільному місті Данциг

Папе став «польським Верховним комісаром Данцига» 12 лютого 1932 року^[5]; «номінація сприймалася як знак того, що Польща має намір сильніше ставитись до Вільного міста»^[6]. Таким чином, Папе служив дипломатичним представником Польщі у Вільному місті Данциг, в ролі якого він займався польським бойкотом міста. Як посланник, головною вимогою Папе було те, щоб Вільне місто передало свої митні доходи Польщі. Папе вів переговори в першу чергу з Артуром Грейзером, президентом Сенату Данцига. Суперечка та наступні розправи стали називатися «митною війною». У кінцевому підсумку Папі вдалося отримати концесію від Данцига^[7].

Папе боровся з зусиллями нацистів щодо усунення ролі Ліги Націй в управлінні Вільним містом^[3]. Папе переконав Грейзера не застосовувати різні декрети, спрямовані на придушення опозиції Данцига, а також передавав ноти міністра закордонних справ Польщі Юзефа Бека Грейзеру^[8].

Посол у Чехословаччині

З 15 грудня 1936 року обіймав посаду Надзвичайного і повноважного посла в Чехословацькій республіці^[9]. Він виступав проти німецької окупації Чехословаччини^[10], однак протестував проти переміщення чеських військ поблизу польського кордону та радіопропаганди^[11]. Обіймав цю посаду до розпаду країни в березні 1939 року. Потім знову недовго працював у міністерстві.

Посол при Святому Престолі

Папе був призначений послом при Святому Престолі 23 червня 1939 року^[12]. Папе брав участь у спробах Папи Пія XII виступити посередником у суперечках між Німеччиною та Польщею^[13][14].

Папе невдало тиснув на Пія XII, щоб той виступив рішучіше проти ситуації в окупованій Польщі протягом усієї війни. Папа Іван XXIII скасував акредитацію Папе на посаді посла у грудні 1958 року, що трохи покращило відносини між Ватиканом та Польською Народною Республікою^[15].

З 1972 року до своєї смерті був лише неофіційним представником польського уряду в еміграції.

Помер 19 січня 1979 року в Римі.

Нагороди

• Медаль «Десятиліття здобутої незалежності» (Польща, 1928)^[16];
• Хрест Незалежності (Польща, 16 вересня 1931)^[17];
• Командорський Хрест із зіркою ордена Відродження Польщі (10 листопада 1938)^[18];
• Командорський хрест ордена Відродження Польщі (10 вересня 1933)^[19];
• Офіцерський хрест ордена Відродження Польщі (8 листопада 1930)^[20];
• Золотий Хрест заслуги (Польща, 15 січня 1937)^[21];
• Великий Хрест ордена Полярної Зірки (Швеція, 1939)^[22];
• Командорський Хрест із зіркою ордена Святого Сави (Югославія)^[16];
• Командорський Хрест із зіркою ордена Заслуг (Угорщина)^[16];
• Командорський Хрест із зіркою ордена Данеборг (Данія)^[16];
• Командор ордена Білого лева (Чехословаччина)^[16];
• Командор ордена Білої Троянди (Фінляндія)^[16];
• Командор ордена Зірки Румунії^[16];
• Офіцер ордена Оранських-Нассау (Нідерланди)^[16];
• Почесний знак «За заслуги перед Австрійською Республікою»^[16];
• Німецький Олімпійський знак 1-го класу (Німеччина, 1938)^[23];
• Великий магістерський хрест Мальтійського ордену (1951)^[24].