Казімєж Вайда

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Вайда.

Казімєж Ян Вайда, пс. «Щепко», «Szczepcio» (3 грудня 1905, Львів — 8 травня 1955, Варшава) — польський актор радіо, театру і кіно, журналіст.

Казімєж Вайда
пол. Kazimierz Wajda пол. LL-Q809 (pol)-Nux-Kazimierz Wajda.wav
Ім'я при народженні	пол. Kazimierz Jan Wajda
Народився	3 грудня 1905(1905-12-03)  Львів, Цислейтанія, Австро-Угорщина[1]
Помер	8 травня 1955(1955-05-08)[1] (49 років)  Варшава, Польська Народна Республіка[1]
Поховання	Раковицький цвинтар
Громадянство	Польща
Діяльність	актор, director of radio drama
Роки діяльності	з 1933
У шлюбі з	Mira Grelichowskad
Членство	Весела львівська хвиля
IMDb	nm0843843
Нагороди та премії
Казімєж Вайда у Вікісховищі

Могила Казімєжа Вайди

Біографія

Львів'янин, родом з вулиць Грудецької та На Блоні^[2].

Освіту здобув у реальному училищі на вул. Шумлянській у Львові^[3]. Навчався у Львівській політехніці; склав заочний іспит з акторської майстерності після підготовки у Мар'яна Білецького.

У 1933 році, створивши персонажа «Щепка» («Szczepcia»), в партнерстві з Генріком Фоґельфенґером у ролі «Тонька», він почав з'являтися в радіодрамі Wesoła Lwowska Fala у етюдах Віктора Будзинського, а потім у власних постановках. Популярність їм принесли ролі львівських батярів. Завдяки його виступам програма швидко перетворилася з місцевої програми на найпопулярнішу радіопрограму довоєнної Польщі та одну з найпопулярніших за всю історію Польського радіо (понад 6 мільйонів постійних слухачів).

Він також зіграв роль Щепка у трьох фільмах: «Буде краще» (1936), «Волоцюги» (1939, у фільмі дует виконав пісню під назвою «Львів у світі один», відому також як «Тільки у Львові») та «Серце Батяра» (1939 р., після початку Другої світової війни, негатив фільму втрачено). Дует Щепка і Тонька також називали: «tajojkowie» (від фрази, яку вони використовували: ta joj)^[4], «львівські трубадери» (від трубадури)^[5].

Був диктором львівської станції Польського радіо, а в травні 1938 року призначений репортером новин^[6]. У липні 1938 року преса повідомила, що Вайда відмовився від авіарейсу, який потім розбився в Румунії 22 липня 1938^[7][8].

Після початку Другої світової війни у вересні 1939 року разом з Фогельфенгером він евакуювався з Польщі, потім через Румунію, Югославію та Італію дістався Франції^[9]. Під час війни він був учасником «Польського солдатського ревю» від Lwowska Fala у Франції, Англії та на Західному фронті, діючи з польськими збройними силами^[9]. Він був солдатом 1-ї бронетанкової дивізії генерала Мачека, виступаючи разом з Фогельфенґером і Генриком Гаусманеном для воюючих солдатів, також у бункерах^[10]. У Нідерландах у 1944 році отримав звання другого лейтенанта^[11].

Після війни повернувся до Польщі. Працював у розважальній редакції Польського радіо (між іншим з Єремієм Пшиборою). Він займався в основному радіопередачами з циркових вистав, організованих для робітників на робочих місцях^[12]. На радіо вів розважальну програму «У суботу після роботи»^[9]. Він також був автором тексту пісні Walczyk murarski (муз. Владислав Шпільман). У вересні 1953 року він написав вірш під назвою «Грудецькі квіти»^[13].

Його дружиною була артистка Міра Греліховська. Також мав сестру.

Помер від серцевого нападу 8 травня 1955 року у Варшаві^[9]. Похований на Раковицькому цвинтарі в Кракові 12 травня 1955^[14][15] (квартал М; там же похована його мати Вікторія Вайда, 1870 р.н., померла 3 квітня 1955 р.)^[16].

Фільмографія

• Буде краще (1936)
• Волоцюги (1939)
• Серце Батяра (1939)

Радіошоу

• Щаслива львівська хвиля (1933)^[17]

Ордени та нагороди

• Лицарський хрест Ордена Відродження Польщі (1954)^[18]
• Срібний Хрест Заслуги — двічі (23.03.1923 за заслуги в галузі громадської діяльності^[19], 1939^[20])