Калашник Володимир Семенович

Калашник Володимир Семенович (3 липня 1936, с. Верхня Мануйлівка Козельщинського району Полтавської області — 6 січня 2022, Харків) — український мовознавець, поет, доктор філологічних наук з 1992, професор з 1994, академік АН ВШ України, з 2006 — дійсний член УВАН (США).

Калашник Володимир Семенович
Народився	3 липня 1936(1936-07-03) Козельщинський район, Харківська область, Українська СРР, СРСР
Помер	6 січня 2022(2022-01-06) (85 років) Харків, Харківська область, Україна
Діяльність	мовознавець, викладач університету, поет
Галузь	мовознавство[1], педагогіка[1], українська[1], творче та професійне письмоd[1] і поезія[1]
Alma mater	ХНУ ім. В. Н. Каразіна
Знання мов	українська[1]
Заклад	ХНУ ім. В. Н. Каразіна

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Калашник.

Біографія

Закінчив 1958 Харківський університет.

Учителював. З 1967 — працював на кафедрі української мови Харківського університету (з 1986 — завідувач).

У 1974—1976 рр. викладав українську мову на відділенні славістики Університету Бордо-III (Франція).

Під керівництвом Володимира Калашника науковці кафедри видали низку словників і довідників, зокрема колективний «Тлумачний словник української мови» (2002, 2005).

Калашник також є автором поетичних збірок «Осінній дивоцвіт» (2000), «Бентежне надвечір'я» (2004), «Біла зоря» (2006).

Професор Каразінського університету Володимир Калашник 6 січня 2022 року пішов із життя.^[2]

Наукова діяльність

Праці — з української фразеології та лінгвостилістики («Фразеологія сучасної української мови», 1977, у співавт.; «Фразотворення в українській поетичній мові радянського періоду», 1985; «Особливості слововживання в поетичній мові», 1985); посібники з української мови («Самоучитель украинского языка», 1989, 1990, 1993, у співавт.; «Русско-украинский разговорник», 1992, у співавт.).

Співукладач «Словника фразеологічних антонімів української мови» (2004).

Нагороджений Почесною грамотою Верховної Ради України. Відмінник освіти України.