Калюта Вілен Олександрович

Вілен Олександрович Калюта  (22 жовтня 1930, Гуляйполе — 3 листопада 1999, Київ) — радянський і український кінооператор, член-кореспондент Академії мистецтв України (з 1997 року), член Спілки кінематографістів України, президент Гільдії кінооператорів України. Заслужений діяч мистецтв України (1995).

Вілен Олександрович Калюта
Зображення
Дата народження	22 жовтня 1930(1930-10-22)
Місце народження	Гуляйполе, Українська СРР, СРСР
Дата смерті	3 листопада 1999(1999-11-03) (69 років)
Місце смерті	Київ, Україна
Поховання	Байкове кладовище
Громадянство	СРСР  Україна
Alma mater	Васильківський коледж Національного авіаційного університету
Професія	кінооператор
Членство	Національна спілка кінематографістів України
Нагороди
IMDb	ID 0436317

Життєпис

Народився 22 жовтня 1930 року у місті Гуляйполі (тепер Запорізької області). У 1952 році з відзнакою закінчив Васильківське військове авіаційно-технічне училище, де йому пророкували блискучу кар'єру. Але, за іронією долі, очікуючи у Києві чи то переатестації, чи то проходячи лікарську комісію, він навідався у 1955 до старого приятеля по льотним справам на Кіностудію ім. О. Довженка — і затримався там на все життя.

У 1960 році закінчив курси операторів Київської кіностудії імені О. П. Довженка, проте вищої освіти ніколи не здобув, що й виявилося неважливим, оскільки, знявши фільм-шедевр національного кінематографу Ю. Іллєнка «Білий птах з чорною ознакою», він став знаменитим.

Кінокартина М. Михалкова «Стомлені сонцем» (1994), кінооператором якої був В. Калюта, у 1995 році отримала кінопремію «Оскар» у номінації «Найкращий зарубіжний фільм»; раніше, у 1993 році, картина М. Михалкова «Урга — територія кохання» (1991, оператор-постановник — В. Калюта) також номінована на «Оскара» у тій же категорії.

1999 року нагороджений почесним призом Київського міжнародного кінофестивалю «Молодість» «За внесок у світове кіномистецтво».

До роботи над своїми картинами його запрошували такі режисери, як Роман Балаян, В'ячеслав Криштофович, Олександр Адабашьян, Микита Михалков і — до співпраці навіть знаменитий Кірк Дуглас. Працював на Київській кіностудії ім. О. П. Довженка, на студіях «ТРИТЭ» (Москва), «Camera One» (Франція).

Могила Вілена Калюти

Помер в Києві 3 листопада 1999 року. Похований в Києві на Байковому кладовищі (ділянка № 49а).

Фільмографія

Зняв стрічки:

• «Ластівка» (1957, асистент оператора)
• «Прощавайте, голуби» (1960, 2-й оператор)
• «Повернення Вероніки» (1964, 2-й оператор)
• «Над нами Південний хрест» (1965, 2-й оператор)
• «Дні льотні» (1965, 2-й оператор)
• «Вечір на Івана Купала» (1968, 2-й оператор)
• «Поштовий роман» (1969, 2-й оператор)
• «Чи вмієте ви жити?» (1970, 2-й оператор)
• «Погань» (1990, художній керівник оператора)

Оператор-постановник:

• «Всюди є небо» (1966, у співавт.)
• «Білий птах з чорною ознакою» (1970, Золота медаль VII Міжнародного кінофестивалю, Москва, 1971)
• «Наперекір усьому» (1972)
• «Мріяти і жити» (1974)
• «Хвилі Чорного моря» (1975, т/ф, 4 а, у співавт.)
• «Бірюк» (1977)
• «Чекайте зв'язкового» (1979)
• «Скляне щастя» (1979, т/ф)
• «Дрібниці життя» (1980, т/ф)
• «Будемо чекати, повертайся» (1981, т/ф)
• «Польоти уві сні та наяву» (1982)
• «Легенда про княгиню Ольгу» (1983. Приз на найкращу операторську роботу XVII Всесоюзного кінофестивалю, Київ, 1984)
• «Поцілунок» (1983)
• «Два гусари» (1984)
• «Бережи мене, мій талісмане» (1986)
• «Смиренний цвинтар» (1989)
• «Приятель небіжчика» (1997)
• «Ода ботаніці» (1999)

На Кіностудії «Мосфільм» фільми М. Михалкова:

• «Урга — територія кохання» (1991)
• «Стомлені сонцем» (1994, Премія Американської кіноакадемії «Оскар» за найкращий іноземний фільм року, 1995)

Пам'ять

• У 2001 році Сергій Буковський зняв документальний фільм про оператора під назвою «Вілен Калюта. Реальне світло».

Премії та звання

• 1984 — приз за найкращу операторську роботу на ВКФ (СРСР) у фильмі «Легенда про княгиню Ольгу»;
• 1987 — Державна премія СРСР за фільм «Польоти уві сні та наяву»;
• 1990 — нагороджений орденом «Знак Пошани»;
• 1993 — Державна премія Росії за фільм «Урга — територія кохання»;
• 1993 — Приз за операторську майстерність за фільм «Урга — територія кохання» на МКФ в м. Шалоне (Франція);
• 1994 — Приз Балтійського банку найкращому оператору за фільм «Втомлені сонцем» на МКФ «Янтарна пантера» в Калінінграді;
• 1995 — Державна премія Росії за фільм «Втомлені сонцем».
• 1995 — Заслужений діяч мистецтв України
• 2000 — Лауреат Шевченківської премії
• Володар призів «Золоте плато», «Золотий тюльпан», «Золотий лев», «Золотий глобус», «Золота пантера», гран-прі Канського та Венеціанського міжнародних кінофестивалів

Література

• Віталій Абліцов «Галактика „Україна“. Українська діаспора: видатні постаті» — К.: КИТ, 2007. — 436 с.
• Спілка кінематографістів України. К., 1985. — С.67;
• Кино: Знциклопедический словарь. М., 1987. — С.527;
• Мистецтво України: Біографічний довідник. К., 1997. — С.284;
• УСЕ: Універсальний словник-енциклопедія. К., 1999. — С.597;
• Хто є хто в Україні. К., 1997. — С.201;
• Шевченківські лауреати: 1962—2001. К., 2001. — С.218-219;
• Кинословарь. Т.2. СПб., 2001. — С.20.

Посилання

• Фільмографія на kino-teatr.ru [Архівовано 17 лютого 2022 у Wayback Machine.](рос.)
• С.Тримбач, «Вілен Калюта. Ніжність оператора» [Архівовано 27 вересня 2007 у Wayback Machine.]
• Енциклопедія вітчизняного кіно(рос.)
• ВИЛЕН КАЛЮТА: «Мне как оператору просто везло»(рос.)