Топ питань
Часова шкала
Чат
Перспективи
Приятель небіжчика (фільм)
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Remove ads
«Приятель небіжчика» (рос. «Приятель покойника») — українсько-французький художній фільм 1997 року, знятий за повістю Андрія Куркова «Любий друг, приятель небіжчика».[2]
У фільмі йдеться про молодого чоловіка Анатолія, що після серії невдач вирішує скоїти самогубство. Для цього він замовляє власне вбивство. Але справи несподівано кращають і Анатолію доводиться рятувати своє життя, переступаючи через власну мораль.
Займає 65-67-у позицію у списку 100 найкращих фільмів в історії українського кіно.
Remove ads
Сюжет
Узагальнити
Перспектива
Молодий житель Києва, перекладач Анатолій, стикається з серією проблем. Його дружина Катя має коханця Колю та працює в сфері реклами, а Анатолію не вдається знайти постійну роботу. На противагу, його однокласник Діма успішно торгує. Врешті Катя покидає чоловіка. Одного разу Діма розповідає, що кілери дуже легко і багато заробляють. Анатолій, який задумується про самогубство, не наважується накласти на себе руки особисто, тому вирішує найняти кілера Костю, що вб'є його. Оскільки він не може замовити сам себе, то вказує кілеру власні дані під виглядом даних коханця дружини.
На якийсь час, очікуючи смерті, Анатолій починає жити в своє задоволення. Він краде пляшку вина, знайомиться з легковажною Лєною-Вікою, що шукає собі хлопця. Несподівано Діма робить йому пропозицію заробити $1000. Потрібно виступити свідком на суді в ролі коханця дружини бізнесмена. Анатолію ніяково брехати, але він усе виконує і отримує гроші. Потім він випадково зустрічає Лєну-Віку, вони тісніше знайомляться. Проте в кафе барвумен каже Анатолію, що його шукав «знайомий». Анатолій розуміє, що це Костя, якого він сам найняв.
Анатолій намагається скасувати замовлення на власне вбивство, та Діма попереджає, що це неможливо. Костя телефонує та обіцяє, що виконає вбивство через 1-2 дні. Тоді Анатолій знаходить Івана (колишнього воїна-афганця), що виконує «доручення, пов'язані з ризиком для життя». Іван погоджується вбити Костю за $350.
Іван влаштовує засідку на Костю в покинутому будинку, поки Анатолій сидить у кафе. Кілер впізнає Анатолія та йде за ним у пастку, де стає жертвою Івана. Через ніч і дощ свідків не було, Анатолій дає Івану гроші, а сам забирає гаманець убитого.
Наступного ранку, переживаючи через скоєне, Анатолій оглядає гаманець. Він розуміє, що в Кості була дружина та маленький син. Лєна-Віка несподівано пориває з ним стосунки, бо одружується, але обіцяє, що це ненадовго. Діма розповідає про вбивство Кості, та п'є з Анатолієм «за упокій його душі». Діма також повертає йому $450, сплачених за організацію смерті Колі.
Мучачись сумлінням, Анатолій відвідує квартиру Кості, представившись його другом. Вдова Кості, Марина, очевидно не знає, що її чоловік був кілером. Анатолій лишає їй свій номер телефону. Прийшовши до крамниці Діми, він бачить, що її спалено. Через місяць після смерті Кості Марина просить Анатолія прийти до неї. Вона приязно ставиться до Анатолія, і він остаточно пориває стосунки з Катею. Лєна-Віка приходить до нього по допомогу, просить покарати її нареченого Ігоря, що зневажливо до неї поставився. Анатолій вирішує організувати його вбивство й бере за свою послугу $500.
Анатолій наймає Івана для вбивства. Марина запрошує Анатолія на свій день народження. Зайшовши перед цим у ресторан, він бачить Ігоря та вирішує попередити його про небезпеку. Ігор покидає ресторан, давши йому багато грошей. Ці гроші Анатолій ввечері дарує Марині.
Remove ads
Актори
- Олександр Лазарєв (молодший) — Анатолій (Толя)
- Анжеліка Неволіна — Катя, його дружина
- Євген Пашин — Діма, продавець
- Тетяна Кривицька — Лєна-Віка, легковажна жінка
- Сергій Романюк — Іван, фіксер
- Анатолій Матешко — Борис
- Костянтин Костишин — Костя, кілер
- Олена Корікова — Марина, дружина Кості
- Валентина Ілляшенко — барвумен
- Ростислав Янковський — Ігор Львович
- Олексій Гончаренко — Вадим Семенович
- Шубра Чакраборті — індійський бізнесмен
- Олена Стефанська — Аліса, дружина бізнесмена
- Борис Зеленецький — фотограф
- Тамара Плашенко — суддя
- Валентина Салтовська — злиденна старенька
- Галина Черняк, Юлія Волчкова, Алла Титова, Борис Александров, Альоша Кузнецов, Людмила Травникова, Святослав Бернацький, Тетяна Шеліга, Олександр Кущ, Олексій Богданович (друг Каті), Олексій Зубков, Леонід Бойко, Олена Коровка, Наталя Цеценко, Антон Мухарський та інші.
Remove ads
Знімальна група
- Режисер-постановник: В'ячеслав Криштофович
- Сценарист: Андрій Курков
- Оператор-постановник: Вілен Калюта
- Художник-постановник: Роман Адамович
- Композитор: Володимир Гронський
- Звукорежисер: Георгій Стремовський
- Монтажер: Елеонора Суммовська
- Художник-гример: Алла Мельник
- Художник по костюмах: Людмила Сердінова
- Художник-декоратор: Анатолій Подопригора
- Редактор: Інеса Размашкіна
- Запис музики: Юрій Щелковський
- 1-й асистент режисера: Зінаїда Мамонтова, 1-ші асистенти оператора: Віктор Лисак, Майя Степанова
- Комбіновані зйомки: Микола Шабаєв
- Художник-фотограф: Віталій Запорожченко
- Директор картини: Микола Весна
- Народну пісню «Сосонка» виконує Ніна Матвієнко
Нагороди
- 1997 — Приз за найкраще виконання ролі непрофесіоналом — Тетяні Кривицькій на кінофестивалі Стожари
- 1998 — Премія «Золотий Овен» у номінації Найкращий режисер — на кінофестивалі «Кінотавр — 98» у Сочі
- 1997 — номінація на премію Фелікс за найкращий європейський сценарій
- 1997 — МКФ «Лістапад» (Мінськ, Білорусь) — спеціальний приз і диплом За гармонійну єдність і художню цілісність фільму
Remove ads
Сприйняття
«Приятель небіжчика» — один з найуспішніших фільмів в історії українського кінематографа. Попри часи, коли українське кіно в цілому перебувало в занепаді, він вийшов у прокат у 18 країнах світу. Права дистрибуції у США та Канаді придбала фірма Sony. «Приятель небіжчика» став першою кінокартиною, номінованою на «Оскар». Її сценарист, письменник Андрій Курков, опинився в числі номінантів на здобуття призу Європейської кіноакадемії «Фелікс»[3].
Remove ads
Див. також
Джерела
Посилання
Wikiwand - on
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Remove ads