Камінський В'ячеслав Арсенович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Камінський.

В'ячеслав Арсенович Камінський (нар. 22 вересня (4 жовтня) 1869(1869жовтня04), с. Косареве, Дубенський повіт, Волинська губернія, Російська імперія — 1939, Київ) — український історик права, мовознавець, фольклорист, етнограф.

Камінський В'ячеслав Арсенович
Народився	22 вересня (4 жовтня) 1869  Косареве, Млинівський район, Рівненська область, Україна
Помер	1938
Діяльність	етнограф, філолог, історик
Alma mater	Варшавський університет
Заклад	Комісія для виучування звичаєвого права України

Біографія

Народився 22 вересня 1869 року в селі Косареве Дубенського повіту Волинської губернії (нині Млинівський район Рівненської області, Україна). У 1896 закінчив слов'янське відділення Варшавського університету, а у 1900 — Волинську духовну семінарію в Кременці.

У 1907—1914 роках працював ученим секретарем історико-філологічного відділення Товариства історії, філології і права при Варшавському університеті, членом якого був з 1904 року.

Працював педагогом майже 30 років. Викладав у чоловічій гімназії в Ковні (нині Каунас, Литва, з 1896), у 2-й жіночій гімназії у Варшаві (з 1903), був директором 4-ї жіночої гімназії у Варшаві (з 1905), інспектором 1-ї чоловічої гімназії (з 1913). Під час Першої світової війни був евакуйований до Москви разом з 1-ю Варшавською гімназією, яку очолював. Згодом директор 12-ї чоловічої гімназії (1917), голова педагогічних рад 12-ї чоловічої та 1-ї жіночої гімназій (1918).

У 1918 році завідував відділом українських гімназій Міністерства народної освіти. З травня 1919 працював у Комісії для виучування звичаєвого права ВУАН: спочатку відповідав за збирання матеріалів, був помічником керівника, а з 1922 року — секретарем. У липні 1920 був відряджений ВУАН від Всенародної бібліотеки України на Поділля і Волинь для розшуку книжок та книгозбірень для бібліотеки. Брав активну участь у створенні Вінницької філії ВБУ, у 1920—1921 працював у ній старшим бібліотекарем, очолював Подільську губернську комісію з охорони пам'яток давнини, мистецтв і природи, організував музей, етнографічну та археологічну секції.

З 1921 був нештатним постійним співробітником Фольклорно-етнографічної комісії, з 1928 — дійсним членом Діалектологічної комісії ВУАН. Працював нештатним постійним співробітником з окремих наукових доручень Історично-філологічного відділу ВУАН (з 1923 р.).

З вересня 1922 року, залишаючись позаштатним співробітником і вченим секретарем Комісії, працював у Київському архітектурному інституті. У 1924—1933 роках був професором Київського художнього інституту. Викладав українську мову на юридичних курсах і в Київському інституті народної освіти.

20 липня 1938 року заарештований, засуджений до 5 років таборів. Помер у місцях ув'язнення 1939 року. Реабілітований 1958 року.

Наукова діяльність

В'ячеслав Камінський збирав матеріали звичаєвого права на Волині, Поділлі, Чернігівщині та Дніпропетровщині, а також матеріали до народної демонології.

Протягом 1910—1913 за дорученням Петербурзької академія наук працював над вивченням мовних особливостей, фольклору та етнографії Волинського Полісся. Частково результати опублікував у праці «Этнографическое изученіе Волыни» (Варшава, 1912), решта матеріалу зберігається у рукописному збірнику «Етнографічні матеріали, які зібрано на Волинському Поліссі влітку 1910, 1911 і 1913 років під час виконування командировочного доручення Петербурзької АН» (ІМФЕ НАН України, Київ).

У 1920-х роках продовжував дослідження Волині. У ті ж роки надрукував основні праці у збірнику «Праці Комісії для виучування звичаєвого права на Україні», зокрема «Нариси звичаєвого права на Україні» (1928, вип. 2–3), «Спроба кодифікації звичаєвого права на Україні» (1928, вип. 8).

Праці

У 1925—1929 активно друкувався у Етнографічному віснику^[1].

• Матеріалы для характеристики малорусскихъ говоровъ Подольской губ. // Живая старина. — 1902. — Вып. 1.
• Этнографическіе материалы, записанные въ с. Будкахъ, Винниц. уѣзда // Кіевская старина. — 1904. — № 9.
• Краткое описаніе говора с. Косарева, Дубенскаго уѣзда Волынской губ. // Русский филологический вестник. — 1904. — Т. 51, № 1–2.
• Праздникъ Пасхи въ селѣ Косаревѣ Дубенскаго уѣзда Волынской губерніи // Кіевская старина. — 1906. — № 3–4.
• Къ народной демонологіи // Кіевская старина. — 1906. — № 5–6.
• Отчетъ о поѣздке по Волынскому Полѣсью… // Изв. отдел. рус. языка и словесности Император. АН. — С.-Петербургъ, 1914. — Т. 18, кн. 2.
• Этнографическое изученіе Волыни. — Варшава, 1912.
• Гоголь и Плетнев. К вопросу об отношениях между ними… // Известия ІІ Отделения Петроградской АН. — 1912.
• До історії реформи 1861 року на Поділлі // Студії з історії України. — 1927. — Т. 1.
• Свято Купала на Волин. Поліссі // Етнографічний вісник. — 1927. — Кн. 5.
• Володимир Карпович Дебогорій-Мокрієвич в останні роки його життя (1917—1926) // За сто літ. — 1928. — Кн. 3.
• Нариси звичаєвого права на Україні. — 1928. — Вип. 2–3.
• Спроба кодифікації звичаєвого права на Україні. — 1928. — Вип. 8.
• Сліди родового побуту в сьогочасних весільних звичаях на Україні // Первісне громадянство та його пережитки на Україні: Наук. щоріч. — 1929. — Вип. 2.