Капніст Ростислав Ростиславович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Капніст.

Ростисла́в Ростисла́вович Капні́ст (нар. 20 лютого 1875(18750220) — пом. 13 січня 1921) — український шляхтич, граф^[1], колекціонер українських старожитностей^[2][3], філантроп, жертва Червоного терору у Криму. Онук українського поета, драматурга і громадсько-політичного діяча Василя Капніста^[4], батько української акторки Марії Капніст.

Ростислав Ростиславович Капніст
З дружиною Анастасією 1900–1910-ті
Народився	20 лютого 1875(1875-02-20) Полтавська губернія, Російська імперія
Помер	13 січня 1921(1921-01-13) (45 років) Судак, РСФСР ·розстріляний чекістами
Громадянство	Російська імперія
Національність	українець
Відомий завдяки	землевласник та благодійник, колекціонер українських старожитностей
Батько	Капніст Ростислав Иллічd
Родичі	двоюрідний дід — Капніст Василь Васильович
У шлюбі з	Анастасія Дмитрівна Байдак (1882—1930)
Діти	Єлизавета Василь Григорій Андрій Маріетта

Біографія

Народився 20 лютого 1875 року в Полтавській губернії.

Успадкував великі землеволодіння у Хорольському повіті Полтавської губернії^[3].

Навчався в Полтавському і Одеському реальних училищах, агрономній школі^[3]. Мав вищу освіту^[1].

Колекціонував українські старожитності^[2]. Зібрав значну колекцію зброї, предметів побуту та картин, що експонувалася у 1912 році в Санкт-Петербурзі на виставці «Ломоносов та часи Єлизавети Петрівни» (розграбована в Судаку під час захоплення Криму більшовиками)^[3].

Був уповноважений Земського Союзу^[1].

Надавав фінансову допомогу революціонерам, допомагав більшовикам ввозити з-за кордону примірники газети «Искра»^[3].

Разом з родиною жив у Санкт-Петербурзі. У гості до Капністів приходили найвідоміші містяни, серед них і Федір Шаляпін, який був закоханий у дружину Капніста, Анастасію^[5]. Наймолодшій дитині Капніста — Мірочці — Шаляпін давав уроки вокалу і хвалив її першу сценічну роботу в домашньому спектаклі^[5].

Діти бл. 1916-1917	Діти 1918	Наймолодша донька Мірочка кінець 1920-х-1930-ті

Після Жовтневого перевороту родина переїхала на дачу-особняк в Судак, де жила бабуся^[6]. З 1920 року, коли більшовики захопили Крим, граф Капніст мав, як і всі дворяни, ходити в місцеву управу відзначатися^[5].

13 січня 1921 року більшовики розстріляли графа — за звинуваченнями у допомозі Добровольчій армії та активну участь у повстанні кримських татар 1918 року^[3] (реабілітований 29 червня 1995 року прокуратурою Автономної республіки Крим^[1]). Перед розстрілом граф три тижні провів у підвалі судакської ЧК разом з російською письменницею Аделаїдою Герцик та іншими в'язнями. «Графу К.» присвячений перший з п'яти «Підвальних нарисів» Аделаїди Герцик, що має назву «Todesreif» (з німецької — «Готовий до смерті») — у ньому вона описує останні дні життя Ростислава Капніста і його побачення з дітьми^[7].

Марія (Мірочка) Капніст про останні дні життя батька згадувала так:

«Коли з'явилася «надзвичайка» — було вивішено оголошення: всім дворянам, титулованим особам прийти в ГПУ, інакше розстріл. Коли хтось запитав батька: «Ти підеш?» — він відповів: «Я не боягуз». «Я благаю, тато, не ходи!». Він пішов. А у нас був такий круглий стіл. І ось я пам'ятаю стакан — раптом сам розбився на дрібні шматочки, ніби хтось його вдарив. Пізно ввечері тато повернувся, але наступного дня його забрали. Потім його розстріляли...»[8]. Оригінальний текст (рос.) «Когда появилась «чрезвычайка» — было вывешено объявление: всем дворянам, титулованным особам прийти в ГПУ, иначе расстрел. Когда кто-то спросил отца: «Ты пойдешь?» — он ответил: «Я не трус». «Я умоляю, папа, не ходи!». Он ушел. А у нас был такой круглый стол. И вот я помню стакан — вдруг сам разбился на мелкие кусочки, как будто кто-то его ударил. Поздно вечером папа вернулся, но на следующий день его забрали. Потом его расстреляли...».

У 1921 році більшовики зруйнували дачу-особняк Капністів^[9]. Вдові й дітям графа вдалося уникнути арешту^[9]. Згодом син Григорій (у 1930) та наймолодша Мірочка (у 1941) — були репресовані.

Родина

link=

У Родоводі є генеалогічне дерево цієї людини

Капніст Ростислав Ростиславович

Батько — граф^[1][10][11] Ростислав Петрович Капніст, нащадок українського шляхетського роду, засновники якого були вихідцями з грецького острова Занте (нині — Закінф), що належав Венеційській Республіці^[3].

Двоюрідний дід (рідний брат діда Петра Васильовича Капніста) — український поет, драматург і громадсько-політичний діяч Василь Капніст (нар. 1758 — пом. 1823)^[12][13].

Дружина — Анастасія Дмитрівна Байдак (нар. 1882 — пом. 1930) із роду кошового отамана Запорозької Січі Івана Сірка^[3][14][15], гетьмана Павла Полуботка^[14][15][16] та козацько-старшинського роду Дуніних-Борковських^[14]. Вона знала 8 мов^[17].

У подружжя було п'ятеро дітей: Єлизавета (нар. 1904 — пом. 1921), Василь (нар. 1907^[9] — пом. 1926), Григорій (нар. 1908 —пом. 1976^[9]), Андрій (нар. 1910 — пом. 1989) та Маріетта, яка стала кіноакторкою (рідні та друзі звали її Мірочка; нар. 1914 —пом. 1993). Єлизавета померла у 1921 році, через два дні після розстрілу батька, від «нервового раптового паралічу»^[7]. Василь, за даними «Літературної газети», — потонув, а Андрій змінив графське прізвище на Копніст^[18]. Григорій — з 1922 року працював чорноробом по радгоспах і в лісництвах, з 1925 року, після закінчення школи, — рахівником в екскурсійному бюро, з осені — в дорожньому відділі комунального господарства в Москві^[9]. Потім — техніком-топографом в бюро «Волгостроя»^[9]. 26 квітня 1930 року — арештований в Москві, засуджений до 3 років заслання і відправлений в Східносибірський край^[9]. Пізніше — звільнений, працював топографом^[9]. Помер у Ярославлі у 1976 році^[9].

Онука Радислава — донька Маріетти. Народилася у 1950 році^[15] (пом. 2023), у тюремній лікарні Степлагу, в Казахстані, де Марія Капніст жила на поселенні і працювала у вугільних копальнях. Ім'я дівчинці Марія дала на честь героїні оповідання Максима Горького «Макар Чудра»^[19]. Радислава закінчила Харківський політехнічний інститут, працювала на Харківському авіаційному заводі інженером-технологом^[19]. Двічі брала шлюб, але прізвище не змінювала^[20]. Має двох синів — Ростислава та Георгія Капніста. Та п'ятьох онуків (станом на 2021 рік)^[20]. Двоє з них — Ярослав Ростиславовича та Ростислав Ростиславовича (останній народився 22 березня 1996 року, в день народження Марії Капніст)^[19].

Ось що у 2005 році Радислава Капніст розповіла про своїх дітей на онуків журналістам:

«Моєму старшому синові Ростиславу 33 роки, у нього двоє дітей. Онуку Ярославу вже 12 років, а молодший, Ростислав, народився 22 березня 1996 року, в день народження Марії Ростиславівни. Він — Ростистав Ростиславович-молодший, як його прадід. Молодший син — Георгій Капніст — творча натура. Йому 20 років, вчиться на 3-му курсі Банківської академії. У нього чудовий стиль письма, може годинами писати наукові роботи. Георгій серйозно вивчає родовід Капністів»[19]. Оригінальний текст (рос.) «Моему старшему сыну Ростиславу 33 года, у него двое детей. Внуку Ярославу уже 12 лет, а младший, Ростислав, родился 22 марта 1996 года, в день рождения Марии Ростиславовны. Он — Ростистав Ростиславович-младший, как его прадед. Младший сын — Георгий Капнист — творческая натура. Ему 20 лет, учится на 3-м курсе Банковской академии. У него великолепный слог, может часами писать научные работы. Георгий серьезно изучает родословную Капнистов».

У 2021 році Радислава видала книгу спогадів про маму-кіноакторку Марію Капніст (у харківському видавництві «Права людини»^[21]).

Образ у мистецтві

• Головний герой одного з «Підвальних нарисів» російської письменниці Аделаїди Герцик — «Todesreif» (з німецької — «Готовий до смерті») — у ньому письменниця описує останні дні життя Ростислава Капніста і його побачення з дітьми^[7].

Див. також

• Капністи
• Капніст Марія Ростиславівна
• Червоний терор у Криму