Капто Олександр Семенович

Олекса́ндр Семе́нович Капто́ (14 квітня 1933(1933-04-14) , Вищетарасівка, Дніпропетровська область  — 19 квітня 2020(2020-04-19) , Москва ) — доктор філософських наук (1985), партійний діяч, дипломат. Член ЦК КПУ (1971—1986). Кандидат у члени Політбюро ЦК КПУ (квітень 1979 — лютий 1986). Секретар ЦК КПУ (квітень 1979 — лютий 1986). Депутат Верховної Ради УРСР 7–8-го і 10–11-го скликань. Народний депутат СРСР (1989—1991). Кандидат у члени ЦК КПРС (1981—1986). Член ЦК КПРС (1986—1990).

Капто Олександр Семенович
Народився	14 квітня 1933(1933-04-14)[1]  Вищетарасівка, Томаківський район, Дніпропетровська область, Українська СРР, СРСР
Помер	19 квітня 2020(2020-04-19)[2] (87 років)  Москва, Росія
Поховання	Троєкуровське кладовище
Країна	СРСР  Росія
Діяльність	соціолог, політолог, дипломат, журналіст, політик, державний діяч, викладач університету
Галузь	соціологія, політологія, дипломатія, журналістика, політика, політична діяльність[3], педагог, політик, дипломат і журналіст
Alma mater	Дніпровський національний університет імені Олеся Гончара
Науковий ступінь	доктор філософських наук (1985)
Вчене звання	професор[d]
Відомі учні	Vladimir Tsvykd
Знання мов	російська
Заклад	Institute of Socio-Political Researchd
Членство	ЦК КПРС
Партія	КПРС
Нагороди
Медіафайли у Вікісховищі

Біографія

Народився 14 квітня 1933 року в селі Вищетарасівка, тепер Томаківського району Дніпропетровської області в родині службовця.

Член КПРС з 1955 року.

У 1957 році закінчив історико-філологічний факультет Дніпропетровського державного університету.

У 1957—1958 роках — секретар Жовтневого районного комітету ЛКСМУ міста Дніпропетровська. У 1958—1961 роках — секретар Дніпропетровського міського комітету ЛКСМУ, секретар Дніпропетровського обласного комітету ЛКСМ України.

У 1961—1963 роках — заступник відповідального редактора української республіканської газети «Комсомольское знамя». У 1963—1966 роках — відповідальний редактор української республіканської газети «Комсомольское знамя».

У квітні 1966 — 14 травня 1968 року — 2-й секретар ЦК ЛКСМ України.

14 травня 1968 — 27 січня 1972 року — 1-й секретар ЦК ЛКСМ України.

26 січня 1972 — 25 січня 1973 року — секретар Київського міського комітету КПУ.

28 листопада 1972 — квітень 1978 року — секретар Київського обласного комітету КПУ.

У 1978—1979 роках — завідувач відділу культури ЦК КПУ.

26 квітня 1979 — 8 лютого 1986 року — секретар ЦК КПУ з питань ідеології.

У 1986—1988 роках — Надзвичайний і Повноважний Посол СРСР у Республіці Куба.

У березні — жовтні 1988 роках — 1-й заступник завідувача відділу ЦК КПРС у зв'язках з соціалістичними країнами (міжнародного відділу).

У жовтні 1988—1990 року — завідувач ідеологічного відділу ЦК КПРС.

У жовтні 1990 — січні 1992 року — Надзвичайний і Повноважний Посол СРСР у Корейській Народній Демократичній Республіці.

У 1992—1993 роках — головний науковий співробітник, у 1993—1996 роках — завідувач Міжнародної кафедри ЮНЕСКО з соціальних і гуманітарних наук. З 1996 року — заступник директора Інституту соціально-політичних досліджень РАН.

Помер 19 квітня 2020 року. Похований в Москві на Троєкуровському цвинтарі.

• 
  Олександр Капто на пенсії

Нагороди і премії

• три ордени Трудового Червоного Прапора
• орден Дружби Народів
• Орден «Солідарність» (Республіка Куба)
• Орден Пошани (Російська Федерація)
• медаль імені академіка С. І. Вавилова «За визначний внесок у розповсюдження наукових знань, просвітницьку і гуманітарну діяльність» (Російська Федерація)
• Почесна грамота Президії Верховної Ради Української РСР (25.10.1968)

Література

• Трудолюбие и общественная активность. — Киев, 1966.
• Социальная активность как нравственная черта личности. — Киев, 1968.
• Общественная активность молодежи. — М., 1970.
• Социальная активность молодежи. — М., 1971.
• Классовое воспитание: методология, теория, практика. — М., 1985.
• Философия мира: истоки, тенденции, перспективы. — М., 1990.
• Политические мемуары. — М., 1996.
• Профессиональная этика. В 2-х тт. — М., 1997.
• Социоментальные основания культуры мира. — М., 2000.
• Нобелевские миротворцы. — М., 2002.
• От культуры войны к культуре мира. — М., 2002.
• На перекрестках жизни: Политические мемуары. — М., 2003. — 636 с.
• Энциклопедия Мира. — М., 2003; М., 2005.
• Этика бизнеса // Наука. Политика. Предпринимательство. — 2004. — № 1. — С. 107—116.
• Инвайронментальная этика // Наука. Политика. Предпринимательство. — 2004. — № 2. — С. 134—145; — № 3. — С. 127—140.
• Дипломатия нового международного мироустройства // Наука. Культура. Общество. — 2005. — № 1. — С. 69–74.
• Трудовой фронт Великой Победы // Наука. Культура. Общество. — 2005. — № 4. — С. 45–50.
• Человеческое измерение войны // Наука. Культура. Общество. — 2005. — № 2. — С. 81–87.
• Этика менеджмента // Наука. Культура. Общество. — 2005. — № 2. — С. 162—171.
• Профессиональная этика. М., Ростов-на-Дону, 2006.
• Статьи в научных сборниках и журналах.

Нагороди

• три ордени Трудового Червоного Прапора
• орден Дружби Народів
• орден Жовтневої революції
• кубинський орден «Солідарність»
• медалі
• медаль імені академіка С. І. Вавілова «За видатний внесок в розповсюдження наукових знань, просвітницьку і гуманітарну діяльність».