Топ питань
Часова шкала
Чат
Перспективи
Карабінери Італії
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Remove ads
Карабінери (італ. Arma dei Carabinieri) — один з чотирьох видів Збройних сил Італії та одна з чотирьох національних поліцейських сил Італії. Командування карабінерів має подвійне підпорядкування: Міністерству внутрішніх справ — у частині забезпечення громадського порядку та захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій, а Міністерству оборони — у частині виконання функцій військової поліції та загальновійськової армії.[4]
Remove ads
Історія
Узагальнити
Перспектива
Створення та розвиток Корпусу Королівських Карабінерів
Після остаточної поразки Наполеона Бонапарта та визволення континентальних територій Сардинського королівства, король Віктор Емануїл I Савойський повернувся до своєї міста Турин столиці П'ємонті з фактичного вигнання в Кальярі (Сардинія).[5]
13 липня 1814 року, з метою відновлення порядку та забезпечення безпеки в П'ємонті, Емануїл I видав королівські укази (італ. Regie Patenti), якими було офіційно створено Корпус Королівських Карабінерів — військове формування з поліцейськими функціями. Карабінери замінили собою добровольче формування Сардинських драгунів (італ. Dragoni di Sardegna), яке було засноване ще в 1726 році.[6]
Корпус карабінерів являв собою легку піхоту з компонентом кавалерії, що автоматично ставило його вище за звичайну лінійну піхоту. Це був елітний підрозділ; перший особовий склад ретельно відбирали з-поміж найкращих військових частин П'ємонту.[5]
13 серпня 1814 року генерал Джузеппе Таон ді Ревель був призначений першим в історії керівником Корпусу Королівських Карабінерів.[5]
25 червня 1833 року король Карло Альберто Савойський указом затвердив характерні кольори для плюмажу (султана) на головних уборах карабінерів: червоний (скарлат) і синій (бірюзовий). Ці кольори згодом стали впізнаваним символом Корпусу.[7]
24 січня 1861 року, після завершення об'єднання Італії, Королівські карабінери стали «окремим родом військ» (італ. Arma) у складі Королівській армії об'єднаної Італії. Відповідно, вони змінили свою назву на Arma dei Carabinieri (що можна перекласти як «Рід військ Карабінери»). Фактично це підвищило карабінерів до рівня традиційних родів військ — піхоти, артилерії та кавалерії, водночас зберігши їхній елітний статус військової жандармерії.[8]
Карабінери у Першій світовій війні та колоніальних конфліктах
Під час Першої світової війни карабінери відігравали подвійну роль, переважно виконуючи функції військової поліції на фронті. Їхні обов'язки включали боротьбу з дезертирством та іншими проявами «боягузтва», при цьому нерідко саме карабінери виконували смертні вироки через розстріл. Задля забезпечення дисципліни та виконання наказів, перед наступами частини карабінерів могли розміщувати безпосередньо в окопах, аби примушувати солдатів іти в атаку, а у випадку самовільного відступу — відкривати по них вогонь. Карабінери також впроваджувалися до підрозділів інших родів військ для виявлення потенційно бунтівних елементів, шпигунів чи диверсантів. Водночас вони демонстрували й бойову доблесть, зокрема під час битви при Подгора 19 липня 1915 року. За їхній внесок у війну прапор Корпусу карабінерів було вперше нагороджено Золотою медаллю «За військову доблесть».[5]
Крім участі у Першій світовій війні, карабінери також були невід'ємною частиною різних етапів італійського колоніалізму. Вони брали участь у колоніальних конфліктах, зокрема в Ефіопській війні (1935–1936). Особливо варто відзначити участь заптіє (аскари-карабінери) — тубільних підрозділів, які з весни 1936 року відзначилися у другій битві за Оґаден. Таким чином, карабінери діяли не лише на європейському фронті, але й підтримували імперські амбіції Італії в Африці.[5]
Карабінери у Другій світовій війні та колоніальних конфліктах
Під час Другої світової війни карабінери відзначилися у низці ключових битв на різних фронтах:[5]
- Битва при Кулквалбері (Ефіопія), 6 серпня — 21 листопада 1941 року: за виявлену доблесть прапор Корпусу було нагороджено другою Золотою медаллю «За військову доблесть».
- Битва при Елует Ель Аселі (Лівія), 19 грудня 1941 року.
- Битва при Клісурі (грецько-албанський фронт), 16–30 грудня 1941 року: прапор Армії отримав Бронзову медаль «За військову доблесть».
Після Касібільського перемир'я (вересень 1943 року) багато підрозділів карабінерів рішуче приєдналися до італійського Руху Опору та взяли активну участь у війні за визволення. Цей період ознаменувався численними актами героїзму та самопожертви.[5]
Особливо відомим є подвиг віце-бригадира Сальво Д'Аквісто. 23 вересня 1943 року в Торре-ді-Палідоро поблизу Рима, щоб врятувати 22 цивільних від розстрілу у відповідь на загибель двох німецьких солдатів, він взяв провину на себе і був страчений німцями.[5]
Також варто згадати мучеників з Ф'єзоле — трьох військовослужбовців Корпусу: Альберто Ла Рокка, Вітторіо Марандола і Фульвіо Сбарретті. Вони добровільно здалися німцям, аби запобігти розстрілу десяти цивільних, який був призначений у відповідь на підтримку, надану карабінерами флорентійському Руху Опору. Крім того, дванадцятеро карабінерів стали жертвами жахливих розстрілів у Фоссі Ардеатіне.[5]
Після створення Італійської Соціальної Республіки (РСІ) карабінери були примусово включені разом із колишніми підрозділами МВСН (Добровольчої міліції національної безпеки) до складу Республіканської національної гвардії (ГНР). Ця гвардія була задумана як противага особистій міліції міністра Алессандро Паволіні — сумнозвісним Чорним Бригадам. Незважаючи на примусове включення, близько 2700 карабінерів відмовилися підкоритися наказам нацистсько-фашистського командування і були депортовані з різних причин.[5]
Повоєнний період
У 1962 році командування карабінерами прийняв генерал Джованні Де Лоренцо, змінивши на цій посаді генерала Ренато Де Франческо. Де Лоренцо став однією з найвідоміших, але й найбільш суперечливих постатей в історії карабінерів та всієї Італії.
Його перебування на посаді позначене скандалом, пов'язаним із підозрою у спробі державного перевороту, що отримав назву «План Соло» (Piano Solo). Згідно з припущеннями, у 1964 році карабінери під його керівництвом нібито планували встановити в Італії військовий режим. Цей план передбачав арешт і депортацію 731 особи, яких вважали «небезпечними для громадського порядку», до військового полігону Капо Марарджу на Сардинії. Таким чином, генерал Де Лоренцо залишив глибокий, хоча й дуже неоднозначний, слід у післявоєнній історії країни.[9]
Тротидія тероризму та організованій злочинності
У відповідь на нові виклики та загрози з боку радикально налаштованих громадян та міжнародних терористичних угрупувань Карабінери суттєво оновили власну організаційну структуру. У 1974 році було створено Спеціальний антитерористичний підрозділ (італ. Nucleo Speciale Antiterrorismo), а у 1978 році його поглинула новостворена Група спеціального втручання (GIS).[10]
Реформа у окремий вид Збройних сил Італії у 2000 році
5 жовтня 2000 року уряд Італійської Республіки ухвалив Постанову № 297, згідно з якою Карабінери були виведені зі структури Сухопутних військ Італії та набули статусу окремого виду Збройних Сил, ставши нарівні з Сухопутними, Військово-повітряними та Військово-морськими силами. Ця ключова реформа значно розширила їхню автономію, дозволивши призначати на посаду Генерала-Командувача офіцера безпосередньо з власних лав (тоді як раніше призначалися генерали Сухопутних військ). Водночас, командування Карабінерів перейшло під подвійне підпорядкування: Міністерству оборони — у військових питаннях, та Міністерству внутрішніх справ — у питаннях забезпечення громадського порядку та правопорядку. Крім того, як окремий вид військ, Карабінери отримали право брати участь у військових та миротворчих місіях за кордоном, що вивело їхні функції за межі суто військово-поліцейських (жандармських) обов'язків.[11]
Враховуючи докорінну зміну статусу та розширення функцій, у 2001 році Карабінери створили 2-гу Мобільну бригаду, спеціально призначену для участі у закордонних військових та миротворчих місіях. Пізніше, у 2004 році, елітний контртерористичний підрозділ Група спеціального втручання (GIS) офіційно увійшов до складу Сил спеціального призначення Сухопутних військ Італії.[11]
Реформа морських сил Карабінерів
У 2016 році в рамках реформи, спрямованої на оптимізацію морських операцій, морські підрозділи Державної поліції та Карабінерів були передані Фінансовій гвардії (італ. Guardia di Finanza). Винятком стали гідроцикли для патрулювання узбережжя, а також судна, що діють у Венеційській лагуні, внутрішніх водах та біля малих островів, де ці підрозділи продовжують виконувати завдання з громадського порядку та безпеки.[12]
22 вересня 2016 року у навчальному центрі під Києвом завершився чотиритижневий курс підготовки військовослужбовців Національної гвардії України з питань охорони громадського порядку. Навчання відбувалося в рамках міжнародної співпраці, де Карабінери Італії ділилися своїм практичним досвідом. Накчальний курс включав вивчення специфіки підтримання порядку на вулицях країни: патрулювання важкодоступних місць, правила та порядок затримання правопорушників та зловмисників, порядок звернення до громадян, порядок затримання особливо небезпечних злочинців, порядок дій карабінерів під час надзвичайних ситуацій.[13]
Remove ads
Функції
Узагальнити
Перспектива
Військові функції карабінерів включають:[4]
- Оборона Батьківщини, реагування на надзвичайні ситуації
- Участь у військових операціях в Італії та за кордоном
- Участь у миротворчих місіях і відновленні поліції в країнах, що перебувають у кризі
- Виконання функцій військової поліції для інших видів збройних сил
- Охорона дипломатичних представництв, як на території Італії, так і за кордоном
- Забезпечення безпеки військових частин і вищого командування на території країни та за її межами
Поліцейські функції карабінерів включають:[4]
- Забезпечення громадського порядку та безпеки на всій території Італії, зокрема в містах, портах, малих населених пунктах і сільській місцевості
- Виконання функцій судової поліції, включаючи розслідування злочинів, проведення слідчих дій, оперативно-розшукову діяльність та взаємодію з органами прокуратури й судової влади
- Охорону державних установ, урядових резиденцій, будівель парламенту, судів та інших стратегічно важливих об'єктів
- Особисту охорону високопосадовців держави, зокрема Президента Республіки та членів уряду
- Контроль у сферах екологічної безпеки, охорони довкілля, сільського господарства та продовольчої безпеки (через спеціалізовані підрозділи карабінерів)
- Захист культурної спадщини, боротьба з контрабандою творів мистецтва та розслідування злочинів у сфері культурного надбання
- Охорону правопорядку в зонах надзвичайних ситуацій, включаючи стихійні лиха, техногенні аварії тощо
- Здійснення конвоювання та охорони підсудних і засуджених у судах і під час перевезень (спільно з іншими структурами МВС та Мін'юсту)
- Проведення наукових, криміналістичних і судово-медичних експертиз (через відповідні підрозділи карабінерів)
Remove ads
Персонал
Узагальнити
Перспектива
Організаційна структура


Корпусом карабінерів командує Comando, що складається з comandante generale (генерал), vice-comandante generale (генерал-лейтенант) і штабу. Штаб-квартира Comando і штаб-квартира карабінерів знаходяться в Римі . Штаб-квартира карабінерів має директорів, які відповідають, зокрема, за адміністрацію, охорону здоров'я, техніку, а також комісію ветеранів.[14]
Штаб карабінерів ділиться на 6 відділів:[14]
- Департамент I — відповідає за оперативні сили, підготовку персоналу та професійну дисципліну.
- Департамент II — відповідальний за оперативно-командний, II Департаменту також підпорядковується оперативний.
- Департамент III — відповідає за інформаційні технології, а також телекомунікації.
- Департамент IV — відповідає за логістику, доставку обладнання та витратних матеріалів.
- Департамент V — відповідає за комунікації та загальні відносини.
- ДепартаментVI — відповідає за планування кошторису та інші фінансові питання.
Територіальний устрій
Штаб-квартира та комендатури карабінерів розкидані по всій країні. Ядро корпусу складають територіальні організації. Більше 80 % усіх карабінерів працюють у територіальних організаціях. По всій країні існує адміністративна ієрархія, що складається з таких організацій:[14]
- 5 штабів Міжрегіонального корпусу карабінерів під керівництвом генерал-майора. Пункти розміщення знаходяться в наступних містах:
- 19 регіональних штабів карабінерів, якими керує бригадний генерал .
- Відділенням регіональних штабів Сардинії та Калабрії також доручено посилити боротьбу з організованою злочинністю, завдяки чому вони оснащені спеціально підготовленими підрозділами та обладнанням. У цих двох італійських провінціях також є підрозділи спеціальних операцій карабінерів, які спеціалізуються на бойових діях і операціях у гірських районах. Завдяки цьому можна вести ефективну боротьбу зі злочинністю в районах, розташованих у гірській Калабрії та Сардинії.
- 102 провінційні штаби військ карабінерів, котрими командує полковник або підполковник. Команди провінцій знаходяться в столиці кожної італійської провінції, за винятком провінції Аоста, де є територіальні підрозділи. Штаби провінцій мають власні оперативні департаменти та широку незалежність у питаннях операцій, працевлаштування, фінансів і судової влади .
- 18 територіальних департаментів, що діють у найважливіших регіонах Італії, а також у найбільших містах Італії, в тому числі в Мілані, Римі, Неаполі та Палермо. Територіальні департаменти очолює начальник у званні підполковника.
- Територіальні відділи також діють у провінції Аоста, яка єдина не має провінційного штабу корпусу карабінерів.
- 539 груп і рот під командуванням майора або капітана. Ці групи належать до мобільного оперативного крила карабінерів і є частиною мобільного оперативного ядра корпусу карабінерів.
- Один капітанат під командуванням капітана, розташованого в місті Кампіоне д'Італія .
- 4625 комендатур і постів карабінерів, розкиданих по всій країні. Пости очолюють офіцери унтер-офіцерського складу в рангах, що відповідають званням штабного прапорщика та старшого штабного прапорщика[15] .
Remove ads
Спецназ і мобільний корпус
Узагальнити
Перспектива




Окрім територіальних підрозділів, карабінери мають мобільні оперативні підрозділи, якими є Palidoro (штаб-квартира організації знаходиться в Римі), дивізія мобільних сил, дивізія спеціальних сил, а також війська Raggruppamento Operativo Speciale (ROS). [14]
Дивізія мобільних сил
Дивізія мобільних сил базується в Тревізо і складається з двох бригад, завдання котрих — негайно діяти в кризовій ситуації та захищати країну в разі зовнішнього військового нападу. Вони також беруть активну участь у військових діях за межами Італії. Сили мобільних дивізій також знаходяться у найважливіших частинах Італії, дислоковані в найбільших містах ключового стратегічного значення.[14]
Дивізія мобільних військ складається з:
- 1-ша мобільна бригада (зі штаб-квартирою в Римі), яка складається з 12 оперативних підрозділів:
- 1-й батальйон карабінерів «П'ємонт» (штаб у Монкальєрі)
- 2-й батальйон карабінерів «Лігурія» (штаб Генуя)
- 3-й батальйон карабінерів «Ломбардія» (штаб у Мілані)
- 4-й батальйон карабінерів «Венето» (штаб у Местре)
- 5-й батальйон карабінерів «Емілія-Романья» (штаб у Болоньї)
- 6-й батальйон карабінерів «Тоскана» (Штаб Флоренція)
- 8-й батальйон карабінерів «Лаціо» (штаб у Римі)
- 9-й батальйон карабінерів «Сардинія» (штаб у Кальярі)
- 10-й батальйон карабінерів «Кампанія» (штаб Неаполь)
- 11-й батальйон карабінерів «Апулія» (штаб у Барі)
- 12-й батальйон карабінерів «Сицилія» (штаб у Палермо)
- кавалерійський полк
- 2-га мобільна бригада (штаб у Ліворно) складається з 4 груп спеціального призначення:
- 7-й полк карабінерів «Трентіно-Альто-Адідже» (штаб у Лайвесі)
- 13-й полк карабінерів «Фріулі Венеція Джулія» (штаб у Горіції)
- 1-й полк карабінерів «Тоскана» (штаб у Ліворно)
- Gruppo di Intervento Speciale (GIS) — спеціальна оперативна група, яка діє в ситуаціях, коли спецпідрозділи поліції не можуть самостійно виконати місію в Італії. Сили GIS регулярно діють у миротворчих і миротворчих місіях у найбільш запальних регіонах світу.
Сили як GIS, так і всіх батальйонів мобільної дивізії брали участь у стабілізаційних місіях в Іраку та на Балканах навіть після виведення з місії регулярних частин італійської армії.
Відділ спеціальних служб
ROS — елітний спецпідрозділ, створений у 1990 році. Завданнями ROS є боротьба зі злочинними організаціями (переважно мафією), тероризмом. Вони також займаються спеціальними завданнями, які ROS виконує завдяки спеціальним повноваженням, наданим міністром національної оборони.[14]
Крім того, у спеціальних служб є Департамент з питань особливого призначення. До складу департаменту входять, зокрема: Кораццієрі — елітний підрозділ, що входить до складу корпусу карабінерів, а також становить особисту охорону президента Італії. Співробітників відділення час від часу можна зустріти на патрульній службі.
Департамент спеціальних завдань співпрацює з міністерствами Італії, а також із Сенатом, Палатою представників і Конституційним судом і Трибуналом.
Корпус карабінерів також захищає, серед іншого, Міністра оборони, високопоставлених військових командирів, а також інші важливі державних посадовців та глав держав під час візитів до Італії. Корпус також займається охороною італійських та іноземних дипломатичних установ, наприклад, посольств. Карабінери регулярно співпрацюють з Polizia di Stato у сфері боротьби з наркотиками та мафією.
Remove ads
Організація навчання
Організація навчальних занять належить до сфери відповідальності різних відділів, які входять до складу корпусу карабінерів. Система підготовки характеризується великою різноманітністю залежно від характеру служби, яка виконується в рамах сил карабінерів.[14]
Найвищою школою карабінерів є Командна школа карабінерів, розташована в Римі. У цій школі навчаються майбутні командири найвищого військового рівня карабінерів, як військових, так і адміністративних. Крім того, карабінери мають численні школи, розкидані по всій країні. З усіх них слід назвати наступні:
- Офіцерська школа карабінерів у Римі
- Офіцерська школа та підготовка курсантів у Флоренції
- Школа карабінерів і Школа підготовки бригадних солдатів Беневенто. Філії школи знаходяться в:
- Школа вдосконаленої стрільби в Римі
- Центр іноземних мов для карабінерів у Римі
- Центр психологічної підготовки карабінерів у Римі
Крім того, у карабінерів є спеціально підготовлені центри, де готують фахівців. Ці центри:
- Центр пілотування вертольотів у Пратіці-ді-Маремая
- Центр альпінізму в Сельва ді Валь Гардена
- Центр водіїв у Генуї
- Кінологічний центр у Флоренції
- Центр кінного спорту в Римі
Remove ads
Військова служба

Нижче наведено список основних битв, в яких брали участь сили корпусу карабінерів:[14]
- Гренобль 5 липня 1815 (бойове хрещення)
- Верона 6 травня 1848 року
- Перуджа 14 вересня — 4 листопада 1860
- Окупація Риму — 1870 рік
- Sciara Sciat — (італо-турецька війна 1911—1912)
Під час Першої світової війни війська карабінерів зіграли важливу роль у битві під Підгорою, яка відбулася 19 липня 1915 року. Після цього бою карабінери отримали численні бойові нагороди, в т.ч Золоту медаль «За відвагу».
Під час Другої світової війни карабінери зробили свій найбільший внесок у такі битви:
- Битва при Кулькуальбері (Ефіопія), 6 серпня — 21 листопада 1941 р.
- Битва при Елует-ель-Асель (Лівія), 19 грудня 1941 року.
Remove ads
Карабінери в масовій культурі
Узагальнити
Перспектива

Карабінери посідають чільне місце в масовій культурі Італії, часто виступаючи впізнаваними образами в живописі, кінематографі та літературі. Вони є частим об'єктом образотворчого мистецтва та живопису, де символізують закон, порядок і національну ідентичність, що відображає їхню довгу історію та глибоку інтеграцію в італійське суспільство. Крім візуальних мистецтв, образ карабінерів — від їхньої характерної уніформи (особливо дворогого капелюха, люцерни) до ролі непохитних охоронців правопорядку — регулярно зображується в італійському кіно та на телебаченні. Ці зображення варіюються від серйозних, драматичних сюжетів, зосереджених на злочинності та правосудді, до більш легких, комедійних ролей, які підкреслюють їхню всюдисущість як у міському, так і в сільському житті. Таке різноманітне представлення в популярних медіа закріплює за карабінерами статус одного з найбільш упізнаваних і стійких культурних символів Італії.
Карабінери фігурують у романі «Піноккіо», де вони заарештовують Піноккіо за злочин, якого він не скоював.[16]
Незважаючи на те, що в італійському суспільстві карабінери вважаються найкомпетентнішими та найшанованішими серед військовослужбовців, вони також часто є предметом жартів через стереотип про карабінерів як про неосвічених і некомпетентних офіцерів.[16]
Карабінери часто стають головними героями численних кримінальних серіалів. Одним із таких серіалів є R.I.S., який чимось схожий на CSI: Місце злочину.[16]
Remove ads
Озброєння

Сили корпусу карабінерів використовують різноманітну зброю, яка поділяється на звичайну та спеціальну.[17]
Стандартна зброя
- Пістолет Beretta 92 — стандартний пістолет підрозділів карабінерів
- Пістолет Beretta Cougar — стандартний пістолет офіцерів карабінерів у цивільному
- Пістолет-кулемет Beretta M12S
- Автоматична гвинтівка Beretta AR70
- Ручний кулемет Мінімі
Спеціальна зброя
- Пістолет-кулемет MP5
- Бойова рушниця Franchi SPAS 15
- Снайперська гвинтівка Mauser SP66
- Снайперська гвинтівка AI AW
Remove ads
Транспортні засоби



Підрозділи карабінерів використовують в основному автомобілі італійського виробництва. Винятком є автомобілі Subaru і Land Rover. Номерні знаки транспортних засобів, що належать карабінерам, позначаються літерами CC, а в просторіччі автомобілі карабінерів називають Gazzella (Газель).[17]
Автомобілі
Мотоцикли
- BMW Motorrad
- Мото Гуцці
Вертольоти
- Агуста А109
- Agusta-Bell AB 412
- Agusta-Bell AB 206
Тактичні транспортні засоби
- Land Rover Defender 110
- IVECO 40.10WM 4X4
- Unimog
- Puma 6x6
- Фіат 6616
- VCC1
- РГ-12
Див. також
Примітки
Wikiwand - on
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Remove ads