Караганов Сергій Петрович

Сергій Олександрович Караганов (нар. 12 вересня 1952, Москва, РРФСР, СРСР) — російський політолог і економіст. Декан факультету світової економіки та світової політики НДУ ВШЕ. За політичними поглядами великодержавний російський імперець і фашист^[3][4]. Закликав нанести превентивний ядерний удар по країнах Європи^[5]. Проти Караганова діють міжнародні санкції.

Караганов Сергій Петрович
Народився	12 вересня 1952(1952-09-12) (73 роки)  Москва, СРСР
Країна	СРСР  Росія
Діяльність	геополітик, політик, політолог, економіст, викладач університету
Alma mater	Економічний факультет Московського державного університету імені Ломоносоваd МДУ (1974)
Галузь	геополітика[1]
Заклад	Вища школа економіки (Москва) Вища школа економіки (Москва)[2]
Науковий ступінь	доктор історичних наук
Членство	Рада при Президенті РФ з розвитку громадянського суспільства і прав людиниd
Батько	Aleksandr Karaganovd
Нагороди	Prize of the Government of the Russian Federation in the field of mass mediad
Особ. сторінка	karaganov.ru
Караганов Сергій Петрович у Вікісховищі

Походження

Батько — Олександр Васильович Караганов (1915—2007), викладач Академії суспільних наук при ЦК КПРС^[6][7]. Мати — Софія Григорівна Караганова (нар. 1917/1918), перша дружина поета Євгена Долматовського^[8].

Біографія

Освіта

У 1974 році закінчив економічний факультет Московського державного університету. У 1979 році захистив кандидатську дисертацію на тему «Роль і місце транснаціональних корпорацій у зовнішній політиці США». У 1989 році захистив докторську дисертацію на тему «Роль і місце Західної Європи в стратегії США щодо СРСР (1945—1988)».

Наукова діяльність

З 1974 по 1977 стажувався при місії СРСР при ООН. З 1978 по 1988 працював в Інституті США і Канади АН СРСР на посадах молодшого, потім старшого наукового співробітника, завідувача сектора. З 1988 року працює в Інституті Європи АН СРСР (РАН), з 1989 — заступник директора.

Наукові інтереси — зовнішня і військова політика СРСР/Росії, взаємодія між Росією і Заходом у політичній, економічній сферах і сфері безпеки. Світова політика. Міжнародна інтеграція. Глобалізація. США і Велика Британія.

Викладання — читання лекцій в різних російських і зарубіжних університетах і дослідницьких інститутах. Під час весняного семестру 1991 — почесна кафедра їм. Б. А. Роллинга в Гронингенском університеті. З 2002 — завідувач кафедри світової політики Державного університету — Вищої школи економіки (ГУ-ВШЕ). З 2006 — декан факультету світової економіки та світової політики ГУ-ВШЕ.

Автор і редактор 17 книг і брошур, опублікував понад 250 статей з проблем економіки, зовнішньої політики, контролю над озброєннями, стратегії національної безпеки, зовнішньої і військової політики Росії. Статті і книги опубліковані в Росії, США, Німеччини, Франції, Великій Британії, Нідерландах, Фінляндії, Данії, Греції та інших країнах.

Громадська і державна діяльність

У 1989⁣—⁣1991 — офіційний експерт Комітету з міжнародних відносин Верховної Ради СРСР. З 1991 — член Ради із зовнішньої політики МЗС РФ.

З 1992 — заступник голови, з 1994 — голова Президії Ради з зовнішньої та оборонної політики — громадської організації, яка нині об'єднує понад 150 відомих представників ділових кіл і засобів масової інформації, великих політиків, керівників силових структур.

У 1993—1999 — член Президентської Ради. З 1993 — член Науково-консультативної ради при Раді Безпеки РФ. З 1996 — член Консультативної ради при Голові Ради Федерації РФ. З 1996 — співголова опікунської ради Фонду розвитку парламентаризму в Росії. Член Опікунської Ради Фонду ІНДЕМ. З 2001 — радник заступника керівника Адміністрації Президента РФ по зовнішній політиці.

З 2002 — засновник і голова Редакційної ради журналу «Росія в глобальній політиці». У листопаді 2004 був введений в склад Ради при Президенті РФ зі сприяння розвитку інститутів громадянського суспільства і прав людини.

Як коментатор брав участь у телепроєкті Намедни 1961—1991: Наша ера.

Членство в міжнародних організаціях

З 1992 — співголова Російсько-українського форуму (регулярно проводяться зустрічі представників економічних і політичних еліт двох країн), нині Громадський діловий рада Росія-Україна. В 1994—1995 — співголова (спільно з О. Ламбсдорфом) Комітету з економічного розвитку Комісії «Велика Європа» (Комісія Ширака)^{[джерело не вказане 3375 днів]}.

З 1995 — Член Міжнародного консультативного комітету (МКК) Ради з міжнародних відносин (Нью-Йорк). МКК очолює Д. Рокфеллер^{[джерело не вказане 3375 днів]}.

З 2004 — член Опікунської ради Товариства Альфреда Херрхаузена при Дойче Банку^{[джерело не вказане 3375 днів]}. Член Міжнародного інституту стратегічних досліджень (Лондон) та кількох інших професійних організацій і академічних рад^{[джерело не вказане 3375 днів]}.

Програма з десталінізації

1 лютого 2011 року на засіданні Ради при Президентові Російської Федерації з розвитку громадянського суспільства і прав людини робочою групою на чолі з Карагановым була запропонована програма «десталінізації суспільства».

У липні 2013 року презентував РИА-Новости проект програми «Увічнення пам'яті жертв політичних репресій»^[9].

Нагороди та премії

• Премія Уряду Російської Федерації 2016 року в області засобів масової інформації (3 грудня 2016 року) — за популяризацію питань зовнішньої політики на сторінках журналу «Росія в глобальній політиці»^[10].
• Орден Дружби (24 жовтня 2017 року) — за великий внесок у розвиток науки і освіти, підготовку кваліфікованих фахівців^[11]

Політичні погляди

У різні часи С. П. Караганов мав різні погляди — спершу в 1990-х роках — прорадянські, потім деякий час вважався антисталіністом. До 2020-х років еволюціонував до ідеї російської великодержавності, жорстко-антизахідної риторики і пропозиції розглядати Росію як «цивілізацію-цивілізацій». Критиками та аналітиками сучасного російського політичного режиму визнається як імперець і фашист, який керується маніакальними ідеями^[12]. У 2023 році запропонував застосувати ядерну зброю до глобального Заходу, включно з Україною^[13].

Приватна власність, нерухомість

Володіє двоповерховою квартирою в Венеції, в дорогому туристичному районі Кастелло. Після введення проти нього санкцій Євросоюзу Караганов здає квартиру в оренду, отримуючи за це прибуток^[5][14].

Праці

• Совм. с Г. А. Трофименко. {{{Заголовок}}}.
• Совм. с Г. А. Трофименко и В. С. Шеиным. {{{Заголовок}}}.
• Отв. ред. и соавтор. {{{Заголовок}}}. — ISBN 978-5020106376.
• Совм. с R. Blackwill^[en]. {{{Заголовок}}}. — XV, 330 p. — ISBN 978-0028811192.
• {{{Заголовок}}}. — 96 p. — ISBN 978-3892040835.
• Совм. с F. Iklé^[en]. {{{Заголовок}}}. — 46 p. — ISBN 978-0892062539.
• {{{Заголовок}}}. — 36 p. — ISBN 978-3928965415.
• Совм. с В. Б. Беловым. {{{Заголовок}}}. — 92 p. — ISBN 978-3892041320.
• Экономическая роль России в Европе (в соавторстве с О. Ламбсдорфом). — М., 1995 (также опубликована на англ.яз.).
• Геополитические перемены в Европе, политика Запада и альтернативы для России. — М., 1995 (отв.редактор).
• Zurueck zum Imperium?, Russische Au?en und Verteidigungspolitik in einer neuen Aera, in: Eine Welt oder Chaos?" — Suhrkamp Verlag Frankfurt am Main 1996.
• К созданию сообщества демократических государств (в соавторстве с Г. Эллисоном, К. Кайзером), 1996.
• Российско-американские отношения на рубеже веков. Доклады рабочих групп: СВОП и Фонда Карнеги за международный мир. — М., 2000.
• Стратегия для России: Повестка дня для Президента-2000 (отв. редактор). — М., 2000.
• Стратегия для России. 10 лет СВОП (отв. редактор). — М., 2002.
• {{{Заголовок}}}.
• Россия и мир. Новая эпоха. 12 лет, которые могут все изменить / Отв. ред. и рук. авт. кол. С. А. Караганов. — М.: АСТ: Русь-Олимп, 448 стр. 2008 ISBN 978-5-17-050151-9 ISBN 978-5-9648-0186-3
• Россия vs Европа. Противостояние или союз? / Под редакцией С. А. Караганова и И. Ю. Юргенса Издательства: Астрель, Русь-Олимп, 384 стр. 2010 ISBN 978-5-271-25038-5 ISBN 978-5-9648-0297-6