Антуан Перрено де Гранвела

Антуан Перрено де Гранвела (ісп. Antonio de Granvela, фр. Antoine Perrenot de Granvelle; 20 серпня 1517, Безансон — 21 вересня 1586, Мадрид), відомий також як кардинал Гранвела — фламандський аристократ, кардинал, перший міністр і радник іспанського короля Філіпа II.

Кардинал Гранвелла ( Антуан Перрено де Гранвела )
фр. Antoine Perrenot de Granvelle
Худ. Віллем Кей, «кардинал Гранвелла», 1561 р., місто Веймар, музей.
Псевдо	Антуан Перрено де Гранвелла, по іспанські Антоніо Де Гранвела
Народився	20 серпня 1517(1517-08-20) Безансон,
Помер	21 вересня 1586(1586-09-21) (69 років) Мадрид
Поховання	Besançon Cathedrald
Громадянство	Іспанська імперія( підіспанські Південні Нідерланди )
Національність	фламандець
Діяльність	кардинал
Галузь	Християнська церква[1] і політика[1]
Alma mater	Падуанський університет і Старий Левенський університет[d]
Знання мов	французька[2][1] і латина[1]
Заклад	Маргарита Пармська
Посада	камерленг Колегії Кардиналівd, Ambassador of Spain to the Holy Seed, Roman Catholic Bishop of Arrasd, Roman Catholic Archbishop of Mechelend і Roman Catholic Archbishop of Besançond
Попередник	Эсташ де Круа
Наступник	Франсуа Рікардо
Конфесія	католицька церква[3]
Батько	Nicolas Perrenot de Granvelled
Мати	Nicole Bonvalotd
Брати, сестри	Thomas Perrenot de Granvelled
Автограф
Медіафайли у Вікісховищі

Життєпис

Палац родини Гранвела, Безансон. Внутрішній дворик.

Походив із заможних аристократів Бургундії. Був старшим сином у родині. Батько був відданим васалом іспанського короля і ревно служив імператору Карлу V. Мав розкішну резиденцію в місті Безансон, збережену донині, де тепер створено музей. Пізніше ці землі відвоювала і приєднала до власних володінь Франція.

Освіта

Антуан де Гранвела отримав добру освіту. Навчався спочатку в Падуанському університеті, де вивчав юриспруденцію під керівництвом П'єтро Бембо, а потім в університеті Льовена у Фландрії, де опановував богословські науки.

Адміністративна і церковна кар'єра

Обрав кар'єру священника. В двадцять три роки у 1540 році отримав посаду єпископа міста Аррас. 1560 року — отримав посаду єпископа Мехеленського і титул кардинала. Водночас опанував тогочасну політику, брав участь в імператорській нараді в місті Регенсбург (рейхстаг), у Тридентському соборі. Гранвела готував Пассауську та Като-Камбрезійську угоди, домовлявся про династичний шлюб короля Філіпа ІІ та англійської королеви Марії Тюдор.

Ревне служіння іспанській короні спонукало Філіпа ІІ відіслати Гранвелу в Південні Нідерланди першим радником намісниці короля — Маргарити Пармської, тітки короля. В підіспанських Нідерландах набирав міці рух протестантизму і кардинал Гранвела був на боці іспанської політики придушення єретиків. У країні розпочалися репресії і спалення людей. В державній раді проти антинаціональної політики Гранвели виступили графи ЛаморальЕгмонт і Горн, принц Вільгельм І Оранський. Невдоволеною була і Маргарита Пармська, що сприяла видаленню рішучого Гранвели з Фландрії у 1564 році. Іспанський король послухав Маргариту і відіслав Гранвелу в Італію, про що пізніше пожалкував. Протистояння іспанських католиків і протестантів Нідерландів переросло у військові дії і Вісімдесятирічну війну.

В Італії

Титульна церква Санта Марія ін Трастевере

В Італії кардинал плідно займався перемовами щодо створення Священної ліги проти турків-османів (пізніше це сприяло військовій перемозі над османами при Лепанто). В 1571—1575 роках кардинал отримав посаду іспанського віце-короля Неаполя. Іспанський король давав цю посаду лише довіреним особам, застережливо міняючи віце-королів, аби ті взагалі не посіли трон в далекому Неаполі і не сприяли відокремленню Неаполя від Іспанії.

У 1575—1579 роках кардинал Гранвела керував Італійською радою. У 1578 році він став кардиналом священником титульної церкви Санта Марія ін Трастевере. В Римі кардинал представляв інтереси іспанського короля при дворі папи римського, хоча перебував в Римі недовго.

Меценат

Ще в часи перебування у Фландрії звернув увагу на місцевого художника Антоніса Мора (1517/1520 — 1577). Наблизив майстра до себе і той супроводжував вельможу, світського і церковного князя у його дипломатичних подорожах у Іспанію, Португалію, Британію.

Кардинал придбав і вивіз у Іспанію картини Пітера Брейгеля старшого, збагативши таким чином іспанські королівські збірки.

У часи перебування в Римі кардинал придбав декілька коштовних картин Тіціана й медальйонів роботи Леоне Леоні, був меценатом для скульптора Джованні да Болонья, дав посаду секретаря у власному палаці лояльному гуманісту Юсту Ліпсію.

Закінчив кар'єру державним секретарем в Іспанії. Помер у Мадриді в 1586 році. Тіло поховано в місті Безансон.

Іконографія

Збереглося декілька портретів кардинала Гранвели, як олійними фарбами, так і в медальєрному мистецтві. Серед тих, хто портретував Гранвелу -

• Антоніс Мор
• Віллем Кей
• Тіціан
• Йоахим Дешлер, німецький медальєр.
• Жак Йонгелінк, медальєр

• 
  Гранвела пензля Антоніса Мора, Музей історії мистецтв, Відень
• 
  Гранвела пензля Тіціана. Музей, Безансон, Франція.
• 
  Медаль Йоахима Дешлера, 1548 р
• 
  Медаль роботи Жака Йонгелінка, 1561 р.

Оцінки діяльності

Ревне служіння іспанській короні особи фламандського походження виявляє у ньому відданого васала, позбавленого фламандського патріотизму. Гранвела однаково увійшов як у бельгійську, так і в іспанську політичну історію. Не розглядав кардинал і картини Пітера Брейгеля національним надбанням, а лише власним майном, гідним бути дарунком своєму іспанському сюзерену. Його «неіспанськість» добре відчувала Маргарита Пармська, що не довіряла кардиналу і сприяла видаленню останнього з Фландрії. Не став «своїм» кардинал і для національних державних діячів на кшталт графів Егмонда і Горна, принца Вільгельма І Оранського.

Вони опинились по різні боки тодішніх барикад і тодішніх ворогуючих таборів.

Див. також

• Контрреформація
• Тридентський собор
• Мехелен
• Пітер Брейгель старший
• Меценат