Каришева Ксенія Олександрівна

Ксенія (Оксана)^[1][2] Олександрівна Каришева (11 листопада 1883, Санкт-Петербург, Російська імперія — 22 квітня 1962, Київ, УРСР, СРСР) — український радянський лікар-дерматовенеролог. Дочка Олександра Павловського та мати Тетяни Каришевої. Доктор медичних наук (1948), професор (1949).

Каришева Ксенія Олександрівна
Народилася	11 листопада 1883(1883-11-11)  Санкт-Петербург, Російська імперія
Померла	22 квітня 1962(1962-04-22) (78 років)  Київ, СРСР
Країна	Російська імперія  СРСР
Діяльність	лікарка
Alma mater	Перший Санкт-Петербурзький державний медичний університет імені академіка І. П. Павлова

Біографічні відомості

Народилася у 1883 році в Санкт-Петербурзі. У 1908 році закінчила жіночий медичний інститут. Відтоді переїжджає до Києва і працює в Київському жіночому медичному інституті.

З 1911 року працює в Харкові: викладає в інституті вдосконалення лікарів^[1] та працює завідувачем дитячого венерологічного відділення Харківського інституту боротьби з венеричними хворобами. У 1934 році повертається до Києва. Знову працює у Київському медичному інституті.

Під час Другої світової війни мешкала в м. Арзамас, де за дорученням МОЗ СРСР досліджувала роль сульфаніламідних препаратів у лікуванні гонореї.

Після війни ініціювала створення шкірно-венерологічних інституту та наукового товариства. Деякий час очолювала новостворені установи^[3].

У 1944—1961 рр. працює в інституті удосконалення лікарів.

Померла у 1962 році. Похована в Києві.

Наукова діяльність

Авторка понад 80 наукових праць з дерматології та венерології, зокрема:

• Вакцинотерапия гонорреи у женщин и девочек / К. А. Карышева. — Харьков, 1929 (рос.)
• Детская гоноррея и борьба с ней / К. А. Карышева. — Харьков, 1929 (рос.)
• Гоноррея и некоторые негонорройные заболевания мочеполовых органов у детей / К. А. Карышева. — Свердловск, 1946 (рос.)
• Пероксидаза крови и ее колебания при гонорее у женщин / К. А. Карышева. — Киев, 1962 (рос.)

Неодноразово перебувала в закордонних наукових відрядженнях, зокрема відвідала у Франції Інститут Пастера. Також була в Німеччині, Італії.

Сфера наукових досліджень: клініка, профілактика й лікування гонореї, а також негонорейних захворювань сечостатевих органів у дітей.

Має державні нагороди СРСР, в тому числі з галузі науки, медицини.