Карл Маннгайм

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Мангайм (значення).

Карл Маннгайм (нім. Karl Mannheim, угор. Mannheim Károly; 27 березня 1893, Будапешт — 9 січня 1947, Лондон) — німецький та британський філософ, один із засновників соціології знання. Найбільш відомі праці «Ідеологія та утопія», «Діагноз нашого часу».

Карл Маннгайм
Народився	27 березня 1893(1893-03-27)[1][2][…]  Будапешт, Австро-Угорщина[3][4]
Помер	9 січня 1947(1947-01-09)[1][2][…] (53 роки)  Лондон, Велика Британія
Поховання	Ґолдерс-Ґрін (крематорій)[4]
Країна	Велика Британія  Німеччина  Угорщина
Діяльність	соціолог, викладач університету, письменник
Галузь	філософія
Alma mater	Гайдельберзький університет Рупрехта-Карла (1926) і Будапештський університет (1916)
Вчителі	Альфред Вебер і Георг Зіммель
Відомі учні	Норберт Еліас і Margarete Freudenthal-Sallisd
Знання мов	англійська[1][5], німецька[1][5] і угорська[1][5]
Заклад	Франкфуртський університет, Лондонська школа економіки та політичних наук і Гайдельберзький університет Рупрехта-Карла
Членство	Sonntagskreisd
Magnum opus	Ideology and Utopia. An Introduction to the sociology of knowledged
У шлюбі з	Juliska Mannheimd
Медіафайли у Вікісховищі

Філософські й соціологічні погляди

За Маннгаймом, завдання соціології знання полягає в аналізі соціально-історичної обумовленості мислення — як теоретичного, так і повсякденного — та в розробці вчення про «позатеоретичні умови знання». Аналізуючи марксистське поняття ідеології, він вирізняє в ньому два відмінних значення: «часткова» ідеологія виявляється там, де наявне більш-менш усвідомлене перекручування фактів, продиктоване соціальними інтересами суб'єкта; «тотальна» ідеологія відображає своєрідність усієї структури свідомості цілої соціальної групи, класу або навіть епохи.

З точки зору Маннгайма, існують два типи колективних уявлень: власне ідеології — мислення панівних соціальних груп, і утопії — мислення пригноблених верств. За допомогою цих понять Маннгайм намагається показати динаміку у сфері ідей, а головне — зробити соціологію знання науковим фундаментом політики і політичної освіти, формуючи таким чином міцніші основи для демократії.

Щодо досяжності наукової істини Маннгайм дотримується так званого «реляціонізму», за яким знання завжди відносне, тому що може бути сформульоване лише у співвіднесенні з певною соціально-історичної позицією.

Ідеї Маннгайма мали великий вплив на соціологічну думку Заходу. Хоча він не мав безпосередніх учнів-продовжувачів, беззастережно було прийнято його соціологічну методологію. Конкретні історично-соціологічні дослідження Маннгайма визнано класичними. Маннгайм до певної міри є предтечею «соціологічного повороту» у філософії науки, хоча він і не поширює свої висновки на сферу природничо-наукового знання.

Вибрані праці

• Mannheim, K. Die Strukturanalyse der Erkenntnistheorie. Berlin 1922
• Mannheim, K. ([1925] 1986) Conservatism. A Contribution to the Sociology of Knowledge. London: Routledge & Kegan Paul.
• Mannheim, K. Ideologie und Utopie. Bonn, 1929
• Mannheim, K. Sociology as Political Education. New Brunswick, NJ. Transaction, 1930; 2001
• Mannheim, K. Mensch und Gesellschaft im Zeitalter des Umbaus. Leiden, 1935
• Mannheim, K. Diagnosis of our Time. London 1943
• Mannheim, K. Freedom, Power and Democratic Planning. London 1951
• Mannheim, K. (1971. 1993) From Karl Mannheim. New Brunswick, NJ. Transaction.
• Карл Мангайм. Ідеологія та утопія. Пер. з нім. Володимир Швед [Архівовано 14 грудня 2017 у Wayback Machine.]. — Дух і літера, К., 2008. — 370 с. ISBN 978-966-378-072-6
• Карл Манхейм. Ідеологія та утопія [Архівовано 14 грудня 2017 у Wayback Machine.] (уривки) / Друкується за: К. Манхейм. Диагноз нашего времени. — М.: Юрист, 1994. — С. 95–260. // Історія політичної думки XX-ХХІ століть у першоджерелах [Архівовано 14 грудня 2017 у Wayback Machine.]. https://chmnu.edu.ua/kolisnichenko-anatolij-ivanovich/ [Архівовано 14 грудня 2017 у Wayback Machine.], https://chmnu.edu.ua/shkirchak-sergij-ivanovich/ [Архівовано 14 грудня 2017 у Wayback Machine.]. — Миколаїв: Вид-во ЧДУ ім. Петра Могили, 2011. — Том 1. стор. 64-73 [Архівовано 14 грудня 2017 у Wayback Machine.]

Література

• Richard Aldrich, (2002) The Institute of Education 1902—2002: A centenary history, London: Institute of Education.
• David Frisby, (1983) The Alienated Mind, London: Heineman.
• David Kettler, Volker Meja, and Nico Stehr (1984), Karl Mannheim, London: Tavistock.
• David Kettler and Volker Meja, (1995) Karl Mannheim and the Crisis of Liberalism, New Brunswick and London: Transaction.
• Colin Loader, (1985) The Intellectual Development of Karl Mannheim, Cambridge: Cambridge University Press.
• Colin Loader and David Kettler (2001) Karl Mannheim's Sociology as Political Education New Brunswick and London: Transaction.
• Volker Meja and Nico Stehr (eds), (1982[1990]) Knowledge and Politics. The Sociology of Knowledge Dispute, London: Routledge & Kegan Paul.
• Eva Karadi and Erzsebet Vezer, (1985) Georg Lukacs, Karl Mannheim und der Sonntagskreis, Frankfurt/M: Sendler.
• Reinhard Laube (2004) Karl Mannheim und die Krise des Historismus, Goettingen: Vandenhoeck & Ruprecht.