Карл Юлленборг

Карл Юлленборг (швед. Carl Gyllenborg; відомий також як Карл Гілленборг, нар. 7 березня 1679(16790307) — пом. 9 грудня 1746) — шведський державний діяч і дипломат, вождь профранцузької партії «капелюхів», яка в 1741 році привела країну до війни з Росією. Активний меценат.

Карл Юлленборг
Народився	7 (17) березня 1679[1][2]  Storkyrkoförsamlingend, комуна Стокгольм, лен Стокгольм, Швеція[1]
Помер	9 (20) грудня 1746[1][2] (67 років)  Storkyrkoförsamlingend, комуна Стокгольм, лен Стокгольм, Швеція[1]
Поховання	Кафедральний собор Уппсали
Країна	Швеція[3]
Діяльність	поет, письменник, дипломат, політик
Alma mater	Університет Уппсала[1]
Знання мов	шведська
Заклад	Університет Уппсала
Членство	Лондонське королівське товариство
Magnum opus	Q10685224?
Посада	посол Швеціїd, President of the Royal Office of Swedend і ambassador of Sweden to the United Kingdomd
Батько	Jakob Gyllenborgd[1]
Мати	Anna Catharina Thegnerd
Брати, сестри	Anders Gyllenborgd, Fredrik Gyllenborgd, Johan Gyllenborgd і Olof Gyllenborgd
У шлюбі з	Sarah Derithd
Медіафайли у Вікісховищі

Біографія

Народився в сім'ї шведського державного діяча Якоба Юлленборга (1648-1701) і баронеси Ганни Катаріни Тегнер.

Після навчання в Уппсальському університеті якийсь час служив у королівській канцелярії. 1701 року вирушив до армії в Ліфляндію, де влаштувався ад'ютантом до майбутнього фельдмаршала К. Г. Мернер. У 1703 року посланий секретарем в шведську місію в Лондоні.

У 1710 році він став шведським резидентом в Англії, а ще через п'ять років - міністром. 1717 року англійський уряд, дізнавшись про участь Юлленборга в планах Г. Герца з повалення ганноверської династії, посадив його у в'язницю. Однак після шести місяців, проведених в ув'язненні, він вийшов на свободу і в серпні 1717 року на англійському фрегаті був висланий до Швеції.

У 1718 році Юлленборг призначений статс-секретарем торгової експедиції і разом з Герцем відправлений для ведення мирних переговорів на Аландські острови.

У 1720 році призначений гофканцлером, а трохи пізніше шведським посланником на мирному конгресі в Брауншвейгу який так і не був відкритий.

Під час риксдагу 1723 року Юлленборг був обраний членом ріксроду. Пізніше став лідером партії «капелюхів», що орієнтувалася на Францію і жадала реваншу за поразку в Північній війні. На риксдагу 1739 «капелюхам» вдалося усунути від влади своїх супротивників з партії «ковпаків», після чого Юлленборг зайняв пост президента Канцелярії.

Був одним із засновників першого національного шведського театру, що відкрився 1737 року в Стокгольмі, і автором комедії «Шведський франт» (швед. Svenska sprätthöken) - також першого оригінального шведського твору, який був в ньому поставлений.

З 1710 року був одружений з багатою вдовою Сарою Деріт, уродженою Райт. Названа дочка Юлленборга, Елізабет Деріт, була одружена з Карлом Густавом Спарре.

Див. також

• Епоха Свободи