Карой Макк

Карой Макк (угор. Makk Károly; 22 грудня 1925, Беретьйоуйфалу — 30 серпня 2017, Будапешт)^[4] — угорський кінорежисер. Член-кореспондент Угорської академії літератури і мистецтв (1993), член Європейської кіноакадемії. Здобув популярність перш за все завдяки фільму «Любов», що містив критику сталінізму і тоталітаризму, і картині «Дивлячись один на одного», де Макк одним з перших в кіномистецтві соціалістичних країн торкнувся теми лесбійського кохання.

Карой Макк
угор. Makk Károly
Карой Макк в 2000
Карой Макк в 2000
Дата народження	22 грудня 1925(1925-12-22) (99 років)
Місце народження	Беретьйоуйфалу
Дата смерті	30 серпня 2017(2017-08-30)[1][2][…] (91 рік)
Місце смерті	Будапешт, Угорщина[3]
Поховання	Керепеші
Громадянство	Угорщина
Alma mater	Університет театрального та кінематографічного мистецтва (1951)
Професія	режисер
Кар'єра	1947—2017
Напрям	драма
Членство	Széchenyi Academy of Literature and Artsd
Magnum opus	The House Under the Rocksd
Нагороди	Премія імені Кошута (1973) Премія імені Бели Балажаd (1959) Приз журі (1971) Заслужений артист Угорщиниd (1970) Заслужений художник Угорщиниd (1982) Майстер угорського кіноd (2004) Мистецька премія Гундельd (2010) Національна мистецька преміяd (2014) Почесний громадянин Будапештаd (2004)
IMDb	ID 0538652
Карой Макк у Вікісховищі

Біографія

Карой Макк народився 22 грудня 1925 в селищі Береттьоуйфалу (Хайду-Біхар). Син кіномеханіка. Отримав мистецтвознавчу освіту в Будапештському і Дебреценському університетах, потім в 1946-1950 навчався в Будапештському Інституті театру і кіно, де познайомився з режисером Ґезой Радвані, у якого працював асистентом на стрічці «Десь в Європі» (1947). Перший фільм Макка, «Піонери», був визнаний керівництвом студії «політично сумнівним», в результаті чого Макка звільнили. Повернувшись в кіно в 1950, поставив костюмовану комедію «Ліліомфі». Уміння працювати з акторами, органічний сплав лірики і гротеску, психологічна глибина, пластична експресія характеризують його картини «Будинок під скелями» (1958), «Кішки-мишки» (1974), «Одна високоморальна ніч» (1977). Виразний образ похмурого в історії Угорщини періоду початку 1950-х був відображений у знаменитому фільмі Макка «Любов» (1970). Використавши в цьому фільмі дві автобіографічні новели Тібора Дері, Макк потім знову звернувся до творчості знаменитого письменника в фільмі «Філемон і Бавкіда» (1978). В основі фільму «Дивлячись одна на одну» — повість письменниці Ержебет Галгоці, час дії — період, після поразки Угорського повстання 1956. Ту ж епоху Макк ще раз спробував відтворити у фільмі «Угорський реквієм» (1990). У 2012 році він урочисто відкрив кінотеатр Makk Kálmán у Береттюуйфалу. Він помер 30 серпня 2017 року у віці 91 року.^[5] У вечір його смерті, в пам'ять про нього, Duna Television показало один із найвідоміших його творів «Ліліомфі». Його поховали 9 вересня 2017 року на кладовищі Фіумей Уті. У церемонії взяли участь такі відомі митці та письменники, як Бела Тарр, Чаба Каель, Дьєрдь Конрад, Дьєрдь Пальфі, Естер Надь-Калозі, Петер Гауманн, Тамаш Андор, Йожеф Сехелі, Йожеф Сас, Жолт Кортвелієсі, Тері Тордай, Андраш Керн, Вір ág Dőry попрощалися. , Шандор Сара, Еріка Сегеді, Петер Ленер, Лайош Балажовіц, Тамаш Сіртеш, Марта Месарош, Пал Шандор, Тамаш Унгварі, Бела Сачі Лакатош, Янош Сас і Лайош Колтай.^[6]

Вибрана фільмографія

• 1954 — Ліліомфі (Liliomfi)
• 1955 — Палата № 9 (A 9-es kórterem)
• 1959 — Будинок під скелями (Ház asziklák alatt)
• 1960 — По газонах ходити дозволяється (Füre lépni szabad)
• 1961 — Одержимі (Megszàllottak)
• 1962 — Втрачений рай (Elveszett paradicsom)
• 1968 — Безхмарні канікули (Bolondos vakáció)
• 1971 — Любов / Szerelem (за повістю Тібора Дері)
• 1972 — Кішки-мишки (Macskajáték, за повістю Іштвана Еркеня)
• 1977 — Одна високоморальна ніч (Egy erkölcsös éjszaka)
• 1978 — Філемон і Бавкіда (Philemon és Baucis)
• 1978 — Дорогий сину / Drága kisfiam (за повістю Мейвіс Галлант)
• 1982 — Дивлячись одна на одну (Egymásra nézve, за повістю Ержебет Галгоці)
• 1987 — Остання рукопис (Az utolsó kézirat)
• 1991 — Угорський реквієм (Magyar rekviem)
• 1997 — Гравець (The Gambler) (вільна екранізація повісті Ф. М. Достоєвського)
• 2003 — Тиждень в Буді і Пешті (Egy hét Pesten és Budán)

Один нереалізований проект

Серед так і не здійснених проектів Кароя Макка — задумана їм в 1980-х екранізація повісті Михайла Булгакова «Собаче серце». Ось що каже з цього приводу сам режисер:

«Я дуже люблю Булгакова і деякий час жив з думкою екранізувати «Майстра і Маргариту». Читав роман неодноразово, фантазував. Але потім зрозумів, що таке грандіозне завдання мені не вдалося. Інша річ «Собаче серце». Тут я досить чітко уявляв, як можна зробити фільм. Уже навіть йшли переговори з однією американською кінокомпанією, і я шукав, хто б з сценаристів допоміг мені з адаптацією. Але врешті-решт нічого не вийшло: американці відмовилися, а інших партнерів я не знайшов. Ситуація була досить абсурдна. Дуже нагадувала той перехідний час, про який пише Булгаков. Ми за долари обідали, за долари мене возили туди-сюди, але витратитися на фільм ніхто не хотів. Хоча тоді його можна було зробити за копійки ... »

Нагороди

• 1971 — Приз журі Міжнародного кінофестивалю в Каннах: фільм «Любов»
• 1982 — Приз міжнародної асоціації кінокритиків (FIPRESCI) на Міжнародному кінофестивалі в Каннах: фільм «Дивлячись один на одного»