Карпати (Місяць)

Карпати (лат. Montes Carpatus) — гірський хребет на Місяці. Тягнеться вздовж південно-західного краю Моря Дощів і є частиною кільцевого валу басейну цього моря. Довжина — близько 300–400 км^[1][2], координати центру — 14.6° пн. ш. 23.6° зх. д. / 14.6; -23.6^[2]. Найбільшої висоти сягає в західній частині (16.46° пн. ш. 27.43° зх. д. / 16.46; -27.43 (найвища вершина Карпат)): 3,5–3,6 км над прилеглими ділянками Моря Дощів та 2,44 км над місячним рівнем відліку висот^[3]. Хребет порізаний численними затоками, залитими лавою, і утворює на морській поверхні багато мисів та островів.

Мозаїка знімків зонда LRO (ширина — 465 км). Вгорі — Море Дощів, унизу праворуч — кратер Коперник.

Карта з назвами деталей рельєфу

Карпати на зображенні Моря Дощів

Розташування Карпат

Назва

Назва земних Карпатських гір з'явилася на карті Місяця завдяки Яну Гевелію, який давав місячним деталям рельєфу імена земних. Однак у Гевелія ця назва (у вигляді Mons Carpathes) належала валу кратера Евдокс, розташованого по інший бік Моря Дощів. Об'єкт цієї статті (точніше, його найвиразнішу — західну — частину) Гевелій назвав давнім ім'ям деякої гірської системи на Сицилії — Ærii Montes^[4][5][6]. Сучасну ж назву цей об'єкт отримав у 19 столітті від Йоганна Генріха фон Медлера^[7]. 1935 року це ім'я затвердив Міжнародний астрономічний союз (у публікації якого фігурував англійський варіант Carpathians)^[7], а на початку 1960-х воно разом з іменами інших місячних гір отримало нинішній латинізований вигляд Montes Carpatus^[8][9].

Жодна окрема частина Карпат станом на 2019 рік не має офіційної назви^[10]. Раніше їх найбільший північний виступ звався мисом Банат (Cape Banat), а дві «бухти» на північному краю — Бухтою П'єтросул (Pietrosul Bay) та Затокою Гей-Люссака (Sinus Gay-Lussac)^[7][11]. Ці назви були запропоновані Йоганном Крігером^[en] та Рудольфом Кенігом^[en] у публікаціях 1898—1912 років^[12][13], 1935 року затверджені Міжнародним астрономічним союзом^[7], а 1961 скасовані ним^[8][12] за ініціативою Джерарда Койпера зі співробітниками, які, переглядаючи місячну номенклатуру, вирішили, що ці об'єкти імен не варті^[14].

Опис

Карпати — це частина переривчастого валу, що оточує басейн Моря Дощів. Море межує з північним краєм гір, а на південь від них лежить більш перетята місцевість, хоча й теж переважно вкрита застиглою лавою. Ділянка морської поверхні на південний захід від Карпат відома як Море Островів.

На північному заході від Карпат починається 600-кілометрова протока, якою Море Дощів зливається з Океаном Бур. Там вал басейну моря здебільшого залитий лавою, і над нею височіють лише поодинокі його вершини. Східний кінець Карпат відділений 90-кілометровою протокою від Апеннін — іншої частини цього валу.

На півдні від гір розташований 96-кілометровий кратер Коперник. Крім того, в горах та в їх околицях є великі кратери Т. Майер (33 км, на західному кінці хребта) та Гей-Люссак (25 км, біля східної частини)^[10].

З південно-західного боку Карпат (в околицях кратерів Т. Майер, Міліхій та Гортензій) розташоване одне з найбільших скупчень місячних куполів — невеликих щитових вулканів. Їх там близько 20. Кілька з них стоять між відрогами Карпат^[15][16].

У Карпатах трапляються ділянки, вкриті темними породами, — ймовірно, пірокластичними викидами вибухових або фонтаноподібних вивержень. Вони займають сотні квадратних кілометрів^[17][18].

• 
  Вулкан між південно-західними відрогами Карпат. Діаметр — 4-5 км, висота — близько 130 м^[15]. Знімок LRO, 2016.
• 
  Гори на північному заході хребта, вигляд із заходу. Видно темні породи, інтерпретовані як пірокластичні^[18][17]. Знімок LRO, 2017 (ширина — близько 30 км).
• 
  Північно-західна частина Карпат (знімок «Аполлона-17», 1972)

Див. також

• Список гір на Місяці