Топ питань
Часова шкала
Чат
Перспективи
Картографія Львова
список картографічного зібрання З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Remove ads
Картографія Львова — збірка різноманітних картографічних матеріалів та планів міста[en] на яких детально зображено, або відмічено місто Львів з часів Середньовіччя до сучасності. Ці матеріали можна умовно поділити на позначення на портоланах і картах, плани міських фортифікацій та міської забудови, загальні плани прилеглих територій, кадастрові напрацювання тощо. Починаючи від першого зображення Львова на картах до середини XX століття налічується понад 500 різних варіацій зображень карт та планів пов'язаних зі Львовом[1]. У статті розміщено карти, які органічно розвивали картографію міста. А також ті, які на думку дослідників найбільш значущі для розуміння розвитку картографічної думки у Львові.
Remove ads
Історичний огляд
Узагальнити
Перспектива
Перші згадки Львова на картах відносять до XIV століття. Так, на карті майорканський картограф Ангеліно Дульсерт 1335 року Львів позначено як Civita de Leo. Після того Львів з'являється на портолані братів Піццигані 1367 року, Каталанському атласі 1375 року. На портолані Габріеля де Вальсека 1439 року Львів зображений на території Полонії (Polonia). Вже на початку XVI століття польський картограф Бернар Ваповський та базельський космограф Себастьян Мюнстер зображують місто на височині межиріччя Сяну та Західного Бугу і відносять його до території Русі (Russia). Таке місцеположення Львова наслідували до XVII століття в своїх роботах Ґерард Меркатор, Абрагам Ортеліус, Йодокус Гондіус[en] та інші[2].
З XVII по XVIII століття картографи та інженери частіше використовують запозичений формат дорожніх карт (ітенаріїв)[en], на яких Львів зображений у горизонтальній проєкції на перетині головних шляхів. Що знайшло відображення в роботах військового-інженера картографа Гійома Левассера де Боплана та італійського інженера Джованні Антоніо Рицци Занноні[3].
Від XVII століття відомі перші наближені до картографічних зображень Львова матеріали схематичних планів цілого міста або окремих його ділянок. Відомо, що існували створені плани військових об'єктів — фортець, замкових та міських укріплень. Проте роботи та проєкти таких робіт італійського архітектора Бернардо Морандо 1589 року, Авреліо Пассароті 1607—1614 років, будівничних Павла Римлянина, Войтіха Капноса, Абмрозія Прихильного 1614 року, геометра Вільгельма Апельмана 1615 року, інженера Якуба Боні 1647 року — не збереглись[3].
Найдавніші зображення фортифікацій що збереглися є проєкт інженера Фридерика Ґетканта 1635 року, план французького інженера Деро, «План міста Леополя або Лємберґа» (нім. «Plan von der Stadt Leopold oder Lemberg») та інших[4]. Починаючи з рішення Королівської комісії від 19 червня 1766 року розпочинається формування картографічних планів адміністративного призначення. Перший з них належить королівському присяжному геометру Ігнацію дю Дефіє 1766 року.
Після переходу Галичини 1772 року до складу Австрійської імперії — Львів стає адміністративним центром Королівства Галичини та Володимирії. Після зміни статусу міста починають розробляти урбаністичний підхід щодо розбудови та розвитку міста. Територія Львова тричі підпадає під тріангуляційне знімання території німецькою адміністрацією[5]. У цей час Військовий-географічний інститут у Відні розроблює та впроваджує методики знімання рельєфу. На основі уточненого знімання було створено «План міста Львова з передмістями» (нім. «Plan der Stadt Lemberg sammt ihren Vorstädten») 1829 року. Надалі відбувається розвиток картографічних джерел австрійською школою картографів з XIX до початку XX століття, рівень та методи котрих на початок XX століття відносять до найліпших у Європі[6].
На початку 1920-х років польські інженери використовували напрацювання австрійських інженерів та картографів. Лише 1931 року Військово-географічний інститут у Варшаві встановив нові державні тріангуляційні та нівелірні мережі. 1936 року інженер та присяжний мірничий Едмунд Вільпапір перевів на карту міста результат аерофотознімання. Ця карта стала основою для створення «Генерального плану Львова» радянською владою після включення Львова до складу УРСР[7]. На підставах карти Вільпапіра 1941 року вже німецькі військові геодезичні служби додали виправлення в зображеннях рельєфу, позначили нові тріангуляційні пункти. За період німецької окупації було створено декілька планів міста. Після 1944 року радянська влада повертається до напрацювань власного Генерального плану[8]. У післявоєнні часи топографічні матеріали Львова потрапили під військову цензуру СРСР, для вільного доступу і вжитку дозволялись лише у спотвореному вигляді[9].
Подальший розвиток картографічних робіт у Львові став можливим з набуттям Україною незалежності 1991 року. Цей процес характеризується цифровізацією, інституційним підходом та меншим впливом інженерів до вирахування точності даних й характеристик карт[10]. Підсумковим здобутком дослідження картографії Львова став перший том «Атласу українських історичних міст» 2014 року[9]. Він був підготовлений Інститутом археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського, Науково-дослідним центром «Рятівна археологічна служба» Інституту археології та іншими установами Національної академії наук України відповідно до стандартів публікації та опрацювань серії атласів історичних міст під егідою Міжнародної комісії з історії міст[11].
Remove ads
Значущі карти Львова
Значущі карти початку XVII—XVIII століть
Значущі карти XIX — початку XX століть
Значущі карти XX століття
Сучасні карти XXI століття
Remove ads
Див. також
Примітки
Джерела
Wikiwand - on
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Remove ads