Топ питань
Часова шкала
Чат
Перспективи
Карусель (фільм, 1950)
фільм 1950 року З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Remove ads
«Карусель» (фр. La Ronde) — французький фільм 1950 року, поставлений режисером Максом Офюльсом за комедією «Хоровод» (Reigen), написаною Артуром Шніцлером у 1897 році.
Remove ads
Сюжет
Узагальнити
Перспектива
Дія фільму відбувається біля каруселі в центрі Відня на початку XX століття. Герої з'являються і зникають, переміщуючись під звуки музики з каруселі у спальні та інші місця, а потім знову повертаються на карусель. Оповідач відбирає комічні ситуації зваблювання і робить припущення відносно майбутніх пар. Сцени зваблювання починаються епізодом з повією (Симона Синьйоре).
Повія зазиває молодого військового (Серж Реджані), який спочатку опирається, але починає поводитися зовсім інакше, почувши, що для нього все буде безплатно. Вона відводить його під міст, а йдучи, він навіть не пропонує їй сигарету. На балу він спокушає покоївку, і ведучий гри пропонує їй перескочити вперед на два місяці: покоївка знаходить собі нове місце і там позбавляє цноти сина хазяїв, який незабаром винаймає квартиру для таємних зустрічей з одруженою жінкою. Після невеликої затримки карусель зупиняється, але потім запускається знову.
Увечері вона і її чоловік у ліжку розмовляють про жінок: він говорить про дівчат, з якими знався в молоді роки, а потім про одружених пані. Трохи пізніше він запрошує дівчину до приватного кабаре і пропонує їй постійно зустрічатися у затишному гніздечку, яке облаштує для неї, знявши напрокат. Вона запрошує у це гніздечко поета, скептика та оригінала, що базікає без угаву. У поета роман з акторкою, що грає головну роль у його п'єсі. Вона приймає у себе молодого графа (Жерар Філіп), друга своєї матері. На екрані з'являється оповідач з кіноплівкою і ножицями в руках. Він вирізає кілька кадрів, і дія поновлюється, щоб показати двох коханців в обіймах одне одного після сексу.
Граф мусить знову зустрітися з акторкою в той же вечір, але напивається і проводить ніч у ліжку з тією ж повією.
Remove ads
У ролях
| Антон Волбрук | ···· | ведучий гри |
| Симона Синьйоре | ···· | Леокадія, повія |
| Серж Реджані | ···· | Франц, молодий військовий |
| Сімона Сімон | ···· | Марі, покоївка |
| Данієль Желен | ···· | Альфред, незайманий |
| Даніель Дар'є | ···· | Емма, одружена жінка |
| Фернан Граве | ···· | Шарль, чоловік |
| Одетт Жуайє | ···· | Анна, дівчина |
| Жан-Луї Барро | ···· | Робер, поет |
| Іза Міранда | ···· | Шарлотта, акторка |
| Жерар Філіп | ···· | граф |
Визнання
Критика
Французький історик кіно Жак Лурселль схарактеризував «Карусель» «найкращим зразком офюльсівського бароко», до якого ніколи у французькому кіно «не було таких літературних діалогів […], актори не працювали в такій фамільярній і відстороненій манері (особливо Жерар Філіп) і настільки абстрактна схема не мала такого успіху у масового глядача»[4].
Додаткові факти
- У 1952 році цензори штату Нью-Йорк відмовилися видати ліцензію на демонстрацію фільму, мотивуючи це тим, що він є «аморальним» і може «підірвати суспільну мораль». Апеляційний суд штату Нью-Йорк, підтримав рішення комісії з цензури, зробивши висновок, що стрічка «експлуатує основні інстинкти людини» і надає «чудове підґрунтя для розвитку чуттєвості, аморальності та сексуальної розбещеності». Рішенням Верховного суду США від 18 січня 1954 року постанови нижчих судів були переглянуті й фільм було допущено до прокату[5].
- Наприкінці 1980-х років було знайдено оригінальну копію фільму тривалістю 110 хвилин, показану публіці лише один раз у червні 1950 року. Клод Бейлі в журналі «L'Avant-Scène» писав, що «Офюльсу довелося обчикрижити стрічку, вирізавши або пом'якшивши деякі ключові сцени». Ця копія вийшла в кінотеатральний прокат у 1989 році[4].
- У 1964 році Роже Вадим зняв римейк фільму, який на думку Жак Лурселля «краще за все забути назавжди»[4].
Remove ads
Примітки
Література
Посилання
Wikiwand - on
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Remove ads