Духовщинський повіт

Духовщинський пові́т — історична адміністративно-територіальна одиниця у складі Смоленської губернії Російської імперії. Повітовий центр — місто Духовщина.

Духовщинський повіт
Герб повіту
Губернія	Смоленська губернія
Центр	Духовщина
Створений	1775
Скасований	1929
Площа	3709,2 (1897)
Населення	124 286 осіб (1897)
Густота	33.5 осіб / верст²
Попередники	Смоленський повіт
Наступники	Духовщинський район, Ярцевський район

Історія

Повіт утворено 1775 року під час адміністративної реформи імператриці Катерини II у складі Смоленського намісництва під назвою Касплянський повіт із центром у місті Каспля.

1777 року центр повіту перенесено до міста Духовщина й назву повіту змінено на Духовщинський.

1796 року повіт розформовано.

1802 — поновлено у складі відновленої Смоленської губернії.

1925 року центр повіту перенесено до міста Ярцево й повіт отримав назву Ярцевський.

Остаточно ліквідований 1929 року за новим адміністративно-територіальним розмежуванням, територія розподілена переважно між Духовщинським і Ярцевським районами.

Населення

1859 рік у повіті мешкало 76 560 осіб (37024 чоловічої статі та 39536 — жіночої), налічувалось 7748 дворових господарств^[1].

За даними перепису 1897 року в повіті мешкало 124 286 осіб (60 263 чоловіки та 64 023 — жінки), частка росіян сягала 98,3%. У повітовому місті Духовщина мешкало 3109 осіб^[2].

Адміністративний поділ

На 1913 рік повіт поділявся на 15 волостей^[3]:

• Воротишенська;
• Горкинська
• Зимицька;
• Копиревщинська;
• Кубаровська;
• Надвинська;
• Пречистинська;
• Присельська;
• Сирокоренсько-Липецька;
• Суєтовська;
• Сущевська;
• Тяполовська;
• Чижевська;
• Шиловицька;
• Узвозька.

Джерела

• рос. дореф. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ V. Губерніи Литовской и Бѣлорусской областей. СанктПетербургъ. 1886. — XII + 259 с.
• Энциклопедический словарь : в 86 т. (82 т. и 4 доп.). — СПб. : Ф. А. Брокгауз, И. А. Ефрон, 1890—1907. (рос.)