Катерина Болонська

Катерина Болонська або Катерина де Вігрі (італ. Caterina da Bologna або італ. Caterina de' Vigri , Болонья 8 вересня 1413-Болонья, 9 березня 1463) — засновниця і перша абатиса Клариссинського монастиря Корпус Доміні (Corpus Domini — Тіло Христове) в Болоньї. Свята, була канонізована папою римським Климентом XI 22 травня 1712 року.

Катерина Болонська
італ. Caterina da Bologna
Ім'я при народженні	італ. Caterina de' Vigri
Народилася	8 вересня 1413[1]  Болонья, Папська держава[2]
Померла	9 березня 1463[3][1] (49 років)  Болонья, Папська держава[4]
Поховання	Corpus Domini, Bolognad
Країна	Болонська синьоріяd
Діяльність	художниця, черниця, педагог, містикеса, ілюстраторка рукописів, мисткиня, письменниця, музикантка
Знання мов	італійська і латина
Роки активності	1428[3] — 1463[3]
Посада	абатиса[5]
Конфесія	католицька церква
Висловлювання у Вікіцитатах  Медіафайли у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Катерина (значення).

Біографія

Катерина, аристократка по походженню, дочка Джованні де Вігрі, визначного дипломата і адвоката з Болоньї. В 11 років Катерина була фрейліною в дворі Маргарити д'Есте, позашлюбної дочки маркіза Нікколо III , послом якого був її батько. При дворі вона навчається мистецтву, пише вірші і прозу, вивчає латинь і каліграфію, грає на альті і малює. Але вже через 3 роки Катерина відмовилась від світського життя і ввійшла в общину дів-терціарок ордену св. Франциска в Феррарі.

Св. Катерина Болонська Народилася — 8 вересня 1413 Померла — 9 березня 1463 (49 років) Канонізована — 22 травня 1712

В 1431 році разом з іншою молодою жінкою з Феррари, вона заснувала Монастир Тіла Господнього для Ордену святої Клари.

До Болоньї вона вернулась 1456 року, коли міська влада звернулась до неї з проханням заснувати і бути настоятелькою жіночого монастиря цього ж ордену, який мав би розташовуватися при церкві Тіла Христового (Basilica of Corpus Domini).

Катерина — автор «Трактату про сім духовних обладунків необхідних для духовної війни». Частина цієї книги детально описує її видіння і Бога і сатани. Рукописи супроводжуються малюнками, оскільки Катерина була ще й художницею. Частина її рукописів збереглася, включаючи життєпис святої Урсули з 1456 року, і тепер зберігається в Академічній Галереї в Венеції.

Катерина померла у 48-річному віці. Через вісімнадцять днів її ще нетлінне тіло ексгумували і перемістили в каплицю Кларисок в Болоньї. Її мощі знаходяться там і понині за склом.

Вшанування

Свята Катерина вважається захисницею від спокус і покровителькою художників. Її шанували в рідній Болоньї три століття, перш ніж канонізували в 1712 році. День пам'яті в Католицькій церкві 9 березня.

Сучасні події

У минулому тисячолітті були виявлені нові роботи Катерини і видані на італійську мову в її рідній Болоньї. Ось їх опис кардиналом Біффі Джакомо (італ. Giacomo Biffi):

Роботи Катерини Болонської, багато з яких довго залишалися невідомими, тепер побачили світ. Ми не можемо сказати, що вона не заслужила своєї популярності як громадський діяч, так само як і не можемо стверджувати, що це було лише ланцюгом обставин. Тепер ми маємо можливість міркувати про справжню пам'ятку богослов'я, який після „Трактату про сім духовних обладунків, необхідних для духовної війни“ був створений з особливих самостійних частин: „Дванадцять садів“ — містична робота її юності, „Розарій“ — латинський вірш про життя Ісуса і „Проповіді“ — промови Катерини її сестрам по ордену.

Праці

Sette armi spirituali, 1475

• Treatise on the Seven Spiritual Weapons Necessary for Spiritual Warfare
• Laudi, Trattati e Lettere
• I dodici giardini
• Rosarium
• I sermoni