Катинін Дмитро Семенович

Дмитро Семенович Катинін (нар. 29 серпня 1925, Анніно — пом. 2 січня 2011, Херсон) — український живописець і графік; член Спілки художників України з 1970 року. Чоловік Стелли Курбаткіної^[1].

Дмитро Семенович Катинін
Народження	29 серпня 1925(1925-08-29) Анніно
Смерть	2 січня 2011(2011-01-02) (85 років)
	Херсон
Країна	Україна
Жанр	портрет, пейзаж, натюрморт
Навчання	Владивостоцьке художнє училище Харківський художній інститут
Вчитель	Селезньов Володимир Павлович
Діяльність	художник
Член	Національна спілка художників України
Нагороди	Медаль «За оборону Радянського Заполяр'я»

Біографія

Народився 29 серпня 1925 в селі Анніному (тепер Приволзький район Самарської області, РФ)^[2]. З травня 1943 року брав участь у німецько-радянській, а з травня 1945 року — у радянсько-японській війнах. Воював на Карельському, 3-му Білоруському, 1-му Прибалтійському, Далекосхідному фронтах. Нагороджений медалями «За перемогу над Німеччиною», «За оборону Радянського Заполяр'я», «За перемогу над Японією»^[3].

1952 року закінчив Владивостоцьке художнє училище (викладачі Кирило Шебеко, Василь Безродний), 1959 року — Харківський художній інститут (викладачі Григорій Бондаренко, Олексій Кокель, Василь Мироненко, Валентин Сизиков). Член КПРС^[4]. По закінченню навчання працював на Херсонському художньому комбінаті. У 1981–1991, 1993–1995 роках — голова Херсонської організації Спілки художників України. З 1960 року брав участь в обласних, всеукраїнських та зарубіжних мистецьких виставках. Персональні виставки відбулися у Херсоні у 1975 і 1995 роках^[1].

2001 року став дипломантом Міністерства культури і мистецтв України та Національної Спілки художників України^[2].

Жив в Херсоні в будинку на проспекті Ушакова, 51, квартира 1^[4]. Помер в Херсоні 2 січня 2011 року^[3].

Творчість

Роботи на воєнні, історичну тематики, створював портрети, пейзажі, натюрморти, тематичні картини. Серед робіт:

графіка

• «Сурмач»(1959);
• «Прорив» (1959);
• «Степи українські» (1959);
• «Пісня» (1959);
• «Бій за Сиваш» (1967);
• «Таврія, 1918 рік» (1968);
• «Сон» (1971);
• «Розвідники» (1974);
• «Подвиг» (1974);
• «Солдати» (1974);

живопис

• «Переправа через Дніпро. Херсон 13 березня 1944» (1974);
• «Тиша (Дружина)» (1984);
• «Пам'ять серця. Медсестра» (1988);
• «Козаки в Олешках» (1992);
• «Г. Сковорода» (2000);
• «Леся Українка» (2001);
• «Козаки. Ностальгія» (2004);
• «Іван Богун» (2007);
• «Водохрещення» (2010).

Твори зберігаються в Херсонському художньому музеї, Донецькому художньому музеї, Миколаївському художньому музеї, Херсонському краєзнавчому музеї^[1], також в Міністерстві культури України, приватних колекціях України, Росії, Німеччини, Голландії, Швейцарії, США, Болгарії та Угорщини^[3].