Селезньов Володимир Павлович

Володимир Павлович Селезньов (нар. 2 лютого 1912, Абрамово — пом. 21 травня 1981, Харків) — український радянський художник і педагог; член Харківської організації Спілки радянських художників України з 1958 року^[1].

Селезньов Володимир Павлович
Народження	2 лютого 1912(1912-02-02)  Абрамово, Арзамаський район
Смерть	21 травня 1981(1981-05-21) (69 років)
	Харків, Українська РСР, СРСР
Країна	СРСР
Жанр	пейзаж
Навчання	Пензенське художнє училищеd (1937) і Санкт-Петербурзький державний академічний інститут живопису, скульптури та архітектури імені Іллі Рєпіна (1952)
Вчитель	Горюшкін-Сорокопудов Іван Силович, Петров Микола Пилиповичd, Рудаков Костянтин Івановичd, Овсянніков Леонід Федоровичd, Пахомов Олексій Федоровичd і Верейський Георгій Семенович
Діяльність	графік, художник-плакатист, педагог
Відомі учні	Бескакотов Веніамін Васильович, Ворона Олександр Васильович, Гнатченко Микола Петрович, Гонтар Станіслав Якович, Камінной Микола Іванович, Катинін Дмитро Семенович, Глущук Федір Тимофійович, Карнаух Петро Михайлович, Шевченко Віталій Іванович, Спіцевич Євген Андрійович, Головаш Юрій Михайлович і Кузьменко Анатолій Федорович
Працівник	Харківський художній інститут і Харківська державна академія дизайну та мистецтв
Член	Спілка радянських художників України
Учасник	німецько-радянська війна
Нагороди

У Вікіпедії є статті про інших людей з таким прізвищем: див. Селезньов.

Біографія

Народився 2 лютого 1912 року в селі Абрамовому (нині Арзамаський район Нижньогородської області, Росія). Протягом 1933—1937 років навчався у Пензенському художньому училищі у Івана Горюшкіна-Сорокопудова та Миколи Петрова, у 1939—1941 роках — на графічному факультеті в Інституті живопису, скульптури та архітектури імені Іллі Рєпіна в Ленінграді.

Брав участь у німецько-радянській війні. Нагороджений медаллю «За бойові заслуги» (1 вересня 1944), орденом Червоної Зірки (27 травня 1945)^[2].

У 1948—1952 роках продовжив навчання в Інституті живопису, скульптури та архітектури імені Іллі Рєпіна, де його викладачами були зокрема Костянтин Рудаков, Леонід Овсянніков, Олексій Пахомов, Георгій Верейський. На «відмінно» захистив дипломну роботу — серію плакатів «Ми наш, ми новий світ збудуємо»^[1].

З 1953 року викладав у Харківському художньому інституті (доцент з 1960 року)^[1], з 1963 року — в Харківському художньо-промисловому інституті (протягом 1964–1974 років був завідувачем кафедрою «Промислової графіки»^[1]). Серед учнів — Веніамін Бескакотов, Олександр Ворона, Микола Гнатченко, Юрій Головаш, Станіслав Гонтар, Микола Камінной, Петро Карнаух, Дмитро Катинін, Євген Спіцевич, Віталій Шевченко

Жив у Харкові, в будинку на вулиці Червоному Промені, № 11, квартра 11. Помер у Харкові 21 травня 1981 року.

Творчість

Працював в галузі станкової графіки і політичного плаката. Серед робіт:

пейзажі

• «Весна в селі» (1948);
• «Батьківський дім» (1948);

графіка

• «Володимир Ленін у 1917 році» (1958, ліногравюра);
• «Тарас Шевченко» (1964, ліногравюра);
• «Микола Островський» (1964, ліногравюра);

плакати

• «На нові землі їдьмо з нами» (1954);
• «Буду механізатором!» (1955);
• «Ленін і тепер живіший від усіх живих» (1957);
• «Ми наш, ми новий світ збудуєм» (1963);
• «Пролетарі усіх країн єднайтеся!» (1971).

Брав участь у республіканських виставках з 1957 року, всесоюзних — з 1956 року, зарубіжних — з 1963 року.

Тиражні плакати художника знаходяться у Владимиро-Суздальському історико-художньому та архітектурному музеї-заповіднику, Саратовському обласному музеї краєзнавства, Серпухівському історико-художньому музеї, Туапсинському історико-краєзнавчому музеї імені Миколи Полєтаєва, Череповецькому музейному об'єднанні, приватних колекціях^[1].