Кафедральний собор Успіння Пресвятої Діви Марії (Одеса)

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Успенський собор (римо-католицький).

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Церква Успіння Пресвятої Богородиці.

Кафедральний собор Успіння Пресвятої Діви Марії^[1] (пол. Katedra Wniebowzięcia Najświętszej Maryi Panny) — римо-католицький кафедральний собор Одеси, головний собор Одесько-Сімферопольської дієцезії. Собор присвячений Внебовзяттю Пресвятої Діви Марії.

lon_sec = lat_dir = region = lon_dir = lat_sec = lat_min = CoordScale = скасований = lon_min =
Кафедральний собор Успіння Пресвятої Діви Марії Katedra Wniebowzięcia Najświętszej Maryi Panny
46°28′49.43″ пн. ш. 30°44′21.24″ сх. д.
Країна	Україна
Місто	Одеса
Адреса	вул. Європейська, 33
Конфесія	Римо-Католицька Церква в Україні
Єпископство	Одесько-Сімферопольська дієцезія
Тип	католицький соборd і пам’ятка
Стиль	Романсько-готичний
Автор проєкту	Франческо Моранді
Дата заснування	1844
Початок будівництва	1847
Статус	Пам'ятка культурної спадщини України
Стан	цілком задовільний
Сайт
Адреса	вулиця Європейська
Кафедральний собор Успіння Пресвятої Діви Марії Кафедральний собор Успіння Пресвятої Діви Марії (Україна)
Медіафайли у Вікісховищі

Історія

Будівництво храму було розпочато у 1847 році за проектом архітектора Франческо Моранді (Francesco Morandi). Проект був допрацьований і завершений польським архітектором Феліксом Гонсьоровським, який і завершив розбудову.

Храм консекрував (посвятив) 16 серпня 1853 року єпископ Фердинанд Канн. В честь посвячення храму доктор Рено подарував ікону Божої Матері — оригінал роботи відомого флорентійського художника XVII століття Карло Дольче. Крім того, Ольга Потоцька подарувала храму копію картини Рафаеля «Вознесіння Пресвятої Богородиці», виконану у вигляді ікони художником Фішером. За заповітом Михайла Микулича собору передали 12 мармурових фігур апостолів італійської роботи, а також 4 фігури євангелістів. Папа Пій IX подарував собору мармурову хрестильню. Художники Дюссельдорфа подарували 14 картин Хресної Дороги на честь консекрації храму. У соборі було 120 дубових лавок, шість великих бронзових люстр. Ліворуч від входу до храму висів образ Святого Роха — захисника від епідемій, а також срібне панікадило із написом французькою «В пам'ять про чуму 1812 року», у якому горів вічний вогонь.

У 1935 році комуністична влада закрила собор і відкрила в ньому болгарсько-німецький клуб. Деякі цінні речі вдалось зберегти, оскільки їх перенесли до Костелу Святого Петра: ікону Внебовзяття Пресвятої Богородиці, 14 картин Хресної Дороги, мармурову хрестильню, декілька рядів лавок, сповідальню. На початку німецько-радянської війни німці повернули католицькій громаді собор. Але в 1949 році його знову відібрали в людей, колони знесли, мармур розбили, всередині збудували декілька поверхів — храм перебудували на спортивну залу.

У 1980—1990-х роках розпочався рух за повернення громаді храму. 9 серпня 1991 року отець-прелат Тадеуш Хоппе отримав ключі від будівлі храму. З того часу храм відновлювався настоятелями собору — отцями Ігнатієм Риндзьонкою, Яном Домбалем і Віктором Щавінським. Були відновлені меморіальні дошки на місцях поховань О. Ланжерона і В. Липського. У 2003 році з церкви Св. Петра повернули ікону Внебовзяття Пресвятої Богородиці, зображення Хресної Дороги, хрестильницю.

Структура храму

Храм розрахований на приблизно 2000 віруючих, побудований у формі хреста. Фронтони та вікна дзвіниці виконані у готичному стилі, а подвійні напівкруглі вікна та напівколони, а також восьмикутний купол — у романському стилі. Зовні стиль можна назвати сумішшю романського і готичного. До собору вели три входи, над центральним входом розташований орган.

• 
  Статуя Святого Папи Мартина I ліворуч від входу до собору
• 
  Статуя Святого Папи Івана Павла II праворуч від входу до собору
• 
  Купол храму
• 
  Балкон перед органом
• 
  Скульптура Діви Марії Фатімської

Поховання у соборі

У побічних навах розташовані два білих мармурових надгробки: одеського міського голови Олександра Ланжерона та отця Георгія Разутовича. В лівій наві поховані тираспольський єпископ Вікентій Липський і канонік Франц-Ксаверій Климашевський. За панування комуністів місця поховання священиків і графа Ланжерона були перетворені на ями для стрибків в довжину.

• 
  Могила єпископа Вікентія Липського
• 
  Могила міського голови Луї Олександра Андро де Ланжерон

Джерела

• http://cathedral.od.ua/ [Архівовано 21 вересня 2016 у Wayback Machine.]
• Кафедральний собор Успіння Пресвятої Діви Марії
• http://look-at-odessa-ua.blogspot.com/2013/04/blog-post.html [Архівовано 26 квітня 2014 у Wayback Machine.]