Кафе-шантан

Кафе-шантан (фр. вимова: [kafe ʃɑ̃tɑ̃]; французька: літ. співоче кафе), café-concert, або caf’conc — різновид музичного закладу, пов’язаного з Прекрасною епохою у Франції.^[1] Музичні твори були загалом легковажні та іноді ризикованими чи навіть непристойними, але, на відміну від традицій кабаре, не були особливо політичними чи конфронтаційними.^[2]

Перше Кафе-шантан було відкрито в 1789 році на Єлисейських полях — (малюнок чорнилами з колекції Іполіта Дестайлера )

Попри те, що визначення кабаре, мюзик-холу, водевілю тощо часто збігаються, кафе-шантан спочатку було відкритим кафе, де невеликі групи виконавців виконували популярну музику для публіки.^[3]

Національні варіації

Le Café Concert, автор Анрі-Габріель Ібельс, ілюстрована обкладинка книги Ібельса та Тулуз-Лотрека, 1893 — замовник Франсіск Сарсі

Традиція таких закладів як музичних майданчиків бере свій початок у Парижі ^{[4] [5]} та Лондоні вісімнадцятого століття.

Найширшої популярності такі заклади набули наприкінці XIX – на початку XX століття з розвитком різноманітних національних «шкіл» кафе-шантан (крім французької).^[6] Таким чином, говорили про італійське кафе-шантан ^{[7] [8]} німецьке кафе-шантан ^[9] або австрійське кафе-шантан. Наприклад, принаймні один заклад вікторіанської епохи в Англії був відомий як кафе-шантан. ^[10] Одними з найвідоміших виконавців у цьому середовищі були скрипаль Жорж Буланже, який виступав у цьому стилі з 1910 до 1958 року, і співачка Горелла Горі або Заїра Ерба, яка померла в 1963 році.^[11]

В Іспанії такий заклад був відомий як café cantante і став центром професійних виступів фламенко з середини дев’ятнадцятого століття до 1920-х років.

Співочі кафе були відомі як كافشانتان(kafeşantan) турецькою ^[12], і багато з них були відкриті в районі Бейоглу/Пера в Стамбулі на початку двадцятого століття. Вони досить докладно описані в мемуарах таких авторів, як Ахмед Расим і Сермет Мухтар Алус. Більш ранні версії kafeşantan, відомі як kahvehane турецькою мовою, з’явилися в Стамбулі за часів Османської імперії ще в 1554 році. Сотні їх відкривалися постійно, більшість із них мали статус соціальних клубів. ^[13]

На території України часів Російської імперії цей термін широко перейшов у російську мову як «кафе-шантан». Одеса була містом, найбільш відомим своїми численними кафе-шантанами.

Участь у зборі коштів для надання виборчого права жінкам та інші події

У двадцятому столітті виступи кафе-шантан проводилися по всій Великобританії рухом за жіноче виборче право, щоб зібрати разом своїх прихильників і зібрати кошти. Організація музичних та інших виступів, які проводив рух, мала бути на високому рівні (і навряд чи була ризикованою, хоча й нетрадиційною), тому збір коштів таким чином був успішним. Почавши в одній філії ^[14], потім поширившись по всій Шотландії, цей спосіб збору коштів очолив у 1908 році Джессі М. Сога, контральто.^[15] Програма для лондонського Кафе-шантан демонструє різноманітність виступів, починаючи від музики чи розмов, закінчуючи ясновидінням і джиу-джитсу.^[16]

До цього подія Thé та Café Chantant була організована в 1900 році в Единбурзі Еліс Лоу (суфражисткою) та актором, щоб зібрати гроші для патріотичного фонду для шотландських солдатів.^[17] Пізніше подібний захід для фонду допомоги військовополоненим був організований «чайним комітетом» у Лімінгтон-Спа під час Першої світової війни в 1916 році ^[18]

Згадки у мистецтві

Le Café Concert — книга, опублікована L'Estampe originale у 1893 році про французькі заклади того часу. Книга містить текст Жоржа Монторгейля. Він проілюстрований численними літографіями Тулуз-Лотрека та Анрі-Габріеля Ібельса, на яких здебільшого зображені відомі виконавці або відвідувачі сучасної паризької сцени.

Назва Кафе-шантан з’являється

• Арабія, оповідання Джеймса Джойса (написано близько 1904–1905; опубліковано 1914 у Dubliners) ^[19]
• Людина, що була Четвергом, Г. К. Честертон (опубліковано 1908) ^[20]
• Будденброки, Томас Манн (опубліковано 1901) ^[21] німецькою мовою
• Неділі Жана Дезерта, Жан де Ла Віль де Мірмон (опубліковано 1914) ^[22]
• Назва сольного концерту стендап-коміка Сергія Чиркова "Кафе-шантан" ^[23]
• Злочин і кара (частина шоста, глава VI), Федір Достоєвський (опубліковано 1866) російською мовою