Качалов Володимир Якович

Качалов Володимир Якович (27 липня 1890, с. Городище, Саратовська губернія, Російська імперія — 4 серпня 1941, селище Стодолище, Смоленська область, РРФСР, СРСР) — радянський воєначальник, генерал-лейтенант (1940). Загинув у бою під час Другої світової війни, але за хибним доносом був оголошений зрадником і заочно засуджений до розстрілу.

Володимир Якович Качалов
Владимир Яковлевич Качалов
Народження	15 (27) липня 1890  Городище, Саратовська губернія, Російська імперія
Смерть	4 серпня 1941(1941-08-04) (51 рік)  Смоленська область, СРСР
Поховання	Стодолище, Смоленська область
Країна	СРСР
Приналежність	Червона армія
Вид збройних сил	кіннота, піхота
Освіта	Курси «Постріл»
Роки служби	Російська імперія: 1910-1912, 1914-1917 РРФСР-СРСР: 1918—1941
Партія	КПРС
Звання	Генерал-лейтенант
Командування	Північно-Кавказький військовий округ, Архангельський військовий округ, 28-ма армія (СРСР)
Війни / битви	Перша світова війна, Громадянська війна в Росії, Друга світова війна: Смоленська битва (1941)
Нагороди

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Качалов.

Біографія

Народився у сім'ї чоботаря. Спершу сім'я майбутнього генерала жила в Городищі (нині це місто у Волгоградській області РФ), але згодом перебралася до Царицина. Там же Качалов закінчив церковно-приходмьку школу. У 1910 році закінчив Харківське комерційне училище.

У 1910—1912 роках Качалов служив у Російській імператорській армії. З початком Першої світової війни був знову призваний до війська, брав участь у бойових діях. Дослужився до капітана. Командував ротою, а після Жовтневого перевороту був обраний виборним командиром полку.

У Червоній армії служив з 1918 року, учасник громадянської війни в Росії. Був начальником штабу кавалерійської дивізії, 1-го кавалерійського корпусу, 2-ї Кінної Армії. Під час боїв з Врангелем командував 2-ю кавалерійською дивізією. Був нагороджений орденом Червоного Прапора.

У 1920-ті роки Качалов на чолі 2-ї кавалерійської дивізії брав участь в каральних операціях проти повстанців Махна і проти повстанців на Кубані. Пізніше Качалов командував 11-ю кавалерійською дивізією в боях з басмачами в Центральній Азії. У 1924—1925 роках — інспектор кавалерії Західного фронту, у 1925—1930 роках — командир 10-ї кавалерійської дивізії. Закінчив курси «Постріл» (1928).

У 1930—1931 роках — командир 14-ї кавалерійської дивізії, у 1931—1936 роках — командир 6-ї стрілецької дивізії. Заочно закінчив Особливий факультет Військової академії імені Фрунзе в 1935 році.

В період масових репресій кінця 30-х років в кар'єрі Качалова відбувається стрімкий злет. Після недовгого командування 9-м стрілецьким корпусом у 1937 році він очолює Північно-Кавказький військовий округ. У 1940 році Качалов очолив Архангельський військовий округ.

Німецько-радянська війна

Після вторгнення Німеччини Архангельський військовий округ було перетворено в 28-му армію, командувачем якої став Качалов. Армія була передислокована на Резервний фронт і діяла в районі на південь від Смоленська. На початку серпня 1941 року 28-ма армія була оточена і знищена в районі Рославля. Генерал Качалов загинув у бою біля села Старинки^[1].

Репресії і реабілітація

Факт загибелі Качалова в бою був невідомий для радянського командування. За хибним доносом армійський комісар 1-го рангу Мехліс повідомив Сталіна, що Качалов перейшов на бік німців. 16 серпня 1941 року Ставка видала Наказ №270, в якому Качалов був офіційно оголошений зрадником^[2]. Незабаром генерала заочно засудили до розстрілу. Сім'ю Качалова було репресовано.

У 1952 році органами МДБ СРСР було проведене розслідування^[1] і знайдено тіло генерала Качалова в районі села Старинки. Але лише після смерті Сталіна Качалов був остаточно реабілітований.

Військові звання

• Комдив (1936)
• Комкор (1938)
• Командарм 2-го рангу (1939)
• Генерал-лейтенант (1940)

Нагороди

• Два ордени Червоного Прапора (1921; 1938)
• Орден Вітчизняної війни 1-го ступеня (1965; посмертно)
• Медаль «XX років РСЧА»

Джерела

• Коллектив авторов. Великая Отечественная. Командармы. Военный биографический словарь / Под общей ред. М. Г. Вожакина. — М.; Жуковский: Кучково поле, 2005. — С. 89—90. — ISBN 5-86090-113-5.
• Еременко А. И. В начале войны. — М.: АСТ: Хранитель, 2006 — (Неизвестные войны); ISBN 5-17-035493-2. — С.321-323.
• Стародворцев П. С. Командарм: страницы жизни генерал-лейтенанта В. Я. Качалова. — Смоленск: Смоленская городская типография, 2011. — 127 с. ISBN 978-5-94223-678-6.