Кельтібери

Кельтібе́ри (лат. Celtiberi), або ке́льто-ібе́ри — греко-римська загальна назва кельтських племен, що мешкали в центрально-східній частині Піренейського півострова в III—І ст. до н. е. Походили від змішання кельтів, що прибули до півострова в VI—V ст. до н. е., та іберійців — автохтонного населення півострова^[1]. До кельтіберів відносили такі племена — турмогіди, ареваки, пелендони, лузони, белли, диттани, лобетани^[1]. Розмовляли індоєвропейською кельтіберською мовою. Мешкали переважно у селищах^[1]. Вели напівкочовий спосіб життя. Займалися скотарством (вівчарством) та землеробством. Міст мали мало, серед яких найбільшими були Клунія, Сеговія, Нуманція^[1]. Зберігали фізичний тип кельтів — світлі волосся й очі, високий зріст; у культурі дотримувалися іберійських звичаїв, одягу, зброї тощо^[1]. Кордоном із некельтським населенням була річка Ебро. Під час римського завоювання Іспанії чинили найбільший супротив Риму серед усіх народів Піренейського півострова^[1]. Первісно були союзниками римлян у війнах проти Карфагену, але 212 року до н. е. стали ворогами (внаслідок цього загинули брати Публій та Гней Корнелій Сципіон)^[1]. З 195 року до н. е. римські сили під проводом Марка Порція Кантона Старшого почали систематичну боротьбу проти кельтіберів^[1]. 179 року до н. е. Тиберій Семпроній Гракх зруйнував багато кельтіберських селищ й змусив частину племен визнати владу Риму^[1]. Під проводом Серторія кельтібери повстали проти римського панування^[1]. Після його смерті Помпей остаточно підкорив кельтіберські землі. За римського панування романізувалися — перейняли римське право та звичаї. Їхня країна Кельтібе́рія (лат. Celtiberia) стала частиною римської Іспанії^[1].

• 
  Кельтіберія
• 
  Кельтіберійські племена
• 
  Мечі
• 
  Монета
• 
  Реконструкція житла
• 
  Поховальна стела

Мовна карта Піренейського півострова (300 до н. е.):

   Кельти