Кенігштуль (Оденвальд)

Кенігштуль (нім. Königstuhl) — найвища гора як у Малому Оденвальді, так і на Бергштрассе(інші мови), у місті Гайдельберг, Баден-Вюртемберг, Німеччина заввишки 570,3 м над рівнем моря ^[1]. Кенігштуль та Гайліґенберґ (439,9 м н.р.м.) є двома місцевими горами Гайдельберга; між ними тече Неккар долиною Оденвальд-Неккар, у природному парку Неккарталь-Оденвальд, яка переходить у Верхньорейнську рівнину на заході. Гора відома за межами регіону, перш за все Гайдельберзьким замком, який стоїть на схилі, та Гайдельберзькому фунікулеру, який веде від старого міста Гайдельберга(інші мови) в долині Неккар до його вершини.

Кенігштуль
49°23′53″ пн. ш. 8°43′34″ сх. д.
Країна	Німеччина
Регіон	Старе місто Гайдельбергаd
Система	Малий Оденвальд
Тип	гора і височина
Висота	570,3 м
Висота відносна	365 м
Ізоляція	14 км
Кенігштуль Кенігштуль (Німеччина)
Кенігштуль у Вікісховищі

Географія

Розташування

Кенігштуль розташований на заході природного парку Неккарталь-Оденвальд. Згідно з розділом 35 Федерального будівельного кодексу Німеччини (нім. Baugesetzbuch), це віддалена територія, адміністративно належить до району Альтштадт Гайдельбергу, забудована територія якого простягається вздовж північно-західного підніжжя лісистої гори. Великий гірський масив, що простягається на кілька кілометрів з півночі на південь, чітко розмежований з трьох боків: на заході — спуском до плоскої Верхньорейнської рівнини, на півночі та північному сході — круто уривається долиною, прорізаною Неккаром, і на південному сході — дещо меншою долиною, прорізаною Ельзенцом(інші мови). На півдні пологим спуском переходить в горбистий ландшафт Крайхгау.

Кенігштуль межує з такими містами (за годинниковою стрілкою; починаючи з південного заходу): райони Гайдельбергу Еммертсгрунд(інші мови) та Боксберг(інші мови) (південний захід), Рорбах(інші мови) (захід-південний захід), Вестштадт(інші мови) (захід), Альтштадт (північний захід) та Шлірбах(інші мови) (з півночі на північний схід), місто Неккаргемюнд (схід) з його районом Вальдгільсбах^[de] (південний схід), громади Гайберг та Бамменталь (південно-південний схід), Лінгенталь (південь), Ляймен та громада Нуслох (південно-південний захід). На гірському масиві, трохи південніше його вершини, розташоване поселення Кольгоф^[de], яке є частиною Альтштадта. На його південних передгір'ях розташовані села Гауангеллох та Оксенбах, що належать до Лаймена, та Майсбах, що належить до Нуслоха.

На сході масиву тече Кюммельбах, на південному сході — Гільсбах, далі на південь — Вайвізенбах, а біля його південних передгір'їв — Гауангельбах .

Приблизно за 3 км на північний захід від вершини гори, за Неккаром у регіоні Оденвальд, височіє Гайлігенберг (439,9 м).

Природна просторова класифікація

Масив Кенігштуль належить до основної групи природних одиниць Оденвальд, Шпессарт та Південний Рен(інші мови) (№ 14) та основної одиниці Оденвальдcький строкатий пісковик^[de] (144) у підрозділі Західний Малий Оденвальд (144.1), який межує на півночі та сході з долиною Оденвальд-Неккар (144.3). На південному сході розташована основна група одиниць Крайхгау (12) з природними зонами Шварцбахгой (125.17) та Ангельбахгой (125.18). Безпосередньо на заході розташована основна група одиниць Бергштрассе (226) з підрозділом Гайсбергфус (226.1), яка веде до основної групи одиниць Північна Верхньорейнська низовина (22), розташована на заході.

Геологія

У масиві Кенігштуль, на південь від річки Неккар, є товсті шари строкатого пісковику. Породи з цієї породи сповзали вниз по вічній мерзлоті під час фаз танення наприкінці льодовикового періоду, утворюючи дві великі та збережені валунові купи на північних схилах масиву в перехідній зоні до Ауерханенкопф (486,9 м) над Шлірбахом, Кенігштуль-Фельзенмере, східну на висоті приблизно від 270 до 410 м та західну на висоті приблизно від 340 до 480 м ^[2]. Місцями валуни сповзали в сучасну міську частину Гайдельберга. ^[3]

Пісковик видобували зі схилів гірського хребта в кількох кар'єрах, наприклад, у Молькенкурі , де зараз знаходиться Тойфельслох, та у Різенштайні . Червоний пісковик помітний не лише на крутих схилах ландшафту, де оголюються його береги, але й характеризує регіональну архітектуру. Історичні будівлі, побудовані з пісковику долини Неккар у навколишніх містах, найвідомішим з яких є Гайдельберзький замок, мають характерний червонуватий відтінок.

Історія

У Середньовіччі Кенігштуль, ймовірно, був відомий як Говеберг або Говінгберг. ^[4] У документах 1225 року згадується замок на вершині пагорба на північному схилі. ^[5] З 1303 року вперше з'явилися згадки про два замкові комплекси. Ці два замки розрізнялися за їх топографічним розташуванням, причому замок на сучасному Молкенкурі називався Верхнім замком^[de], оскільки він був значно вищим за комплекс сучасного Гайдельберзького замку на Єттенбюлі. Однак неможливо точно сказати, який комплекс є старшим. Фрагменти будівель, знайдені в Гайдельберзькому замку, також свідчать про датування XIII століттям. ^[6]

З 1 червня 1907 року на вершину Кенігштуля можна дістатися зі Альтштадту фунікулером.

Заповідні території

На схід і південний схід від Кенігштуля розташовані дві з трьох ділянок заповідника «Природний парк Фельзенмер, Руссенштайн і Міхельсбруннен^[de]» ( CDDA № 82209; створений в 1956 році; площа 9 га). У південно-східних передгір'ях гірського хребта розташовані частини ландшафтної природоохоронної зони Неккарталь I, Малий Оденвальд (CDDA № 323144; 2002; 63,25 км² ), а в південних передгір'ях — частини ландшафтної природоохоронної зони Південний Бергштрассе (CDDA № 344853; 2005; 27,16 км²). Значні частини масиву вкриті територіями зони існування фауни та флори Малий Оденвальд (FFH № 6618-341; 35,6 км²). ^[1] На південно-східному схилі поблизу Вальдгільсбаха в межах міста Гайдельберг розташований ліс Кенігштуль площею 1,7 км² . ^[7] На північному схилі, над Альтштатом на рівні хребта Фрідріх-Еберт, розташований пам'ятник природи Різенштайн. ^{[8] [9]}

Гірські вершини, гірські схили та споруди

Головна вершина

На головній вершині ( 567,8 м ) Кенігштуля розташовані, серед інших – з висотою в метрах (м) над рівнем моря (н.р.м.): ^[1]

• Системи радіо-, телевізійної та мікрохвильової передачі (включаючи рік/період будівництва, висоту споруди та місце розташування):
  • Гайдельберзька телевежа(інші мови) Südwestrundfunk(інші мови) (1958, 82 м, близько 561 м н.р.м.); була оглядовою вежею до 2002 року (висота платформи 30 м),
  • Гайдельберзька телекомунікаційна вежа(інші мови) Deutsche Telekom (1958, 102 м, близько 566 м н.р.м.)
  • Колишня радіовежа армії США (кінець 1950-х років, приблизно 562 м н.р.м.); повернута федеральній землі Баден-Вюртемберг армією США у 2007 році, мікрохвильові системи виведені з експлуатації, переобладнані на волоконно-оптичні.
• Казковий рай Кенігштуль^[de] (близько 560-565 м н.р.м.)
• Соколине полювання Tinnunculus (близько 552 м н.р.м.)

Південно-південно-західне пасмо

На південно-південно-західній вершині Кенігштуля (564,4 м н.р.м.),^[10] поблизу Пляттлесгее (545,1 м н.р.м.), розташовані:

• Інститут астрономії імені Макса Планка (MPIA) з Будинком астрономії (кожен приблизно 555 м²)
• Обсерваторія Гайдельберг-Кенігштуль (близько 560 м н.р.м.)
• Історичний меморіал Леопольдштайна з 1851 року

Схили гірського масиву

На схилах розташовані (проти годинникової стрілки):

• Кенігштуль-Фельзенмере (східна частина, приблизно від 270 до 410 м н.р.м.; західна частина, приблизно від 340 до 480 м) відвал блоків червоного пісковику, на північному схилі та в перехідній зоні до Ауерханенкопф
• Тойфельсканцель (близько 180 м н.р.м.), пісковикова скеля в долині Неккар, поблизу Шлірбаха, північний схил/підніжжя
• Музей Карла Босха^[de] (близько 215 м н.р.м.), у долині Неккар, у Шлірбаху, на північному схилі
• Гайдельберзький замок із замковим садом Хортус-Палатинус (розташування саду: на висоті 196 м), північно-західний схил
• Сходи до неба (сходи з 1200 сходинок з пісковику), північно-західний схил, між замком та вершиною
• Гайдельберзький фунікулер (113,2–549,8 м н.р.м.), фунікулер, північно-західний схил та район вершини
• Молькенкур (колишній спа-комплекс; колишнє місце Верхнього замку; зі станцією канатної дороги Молкенкур, 289,3 м н.р.м.),^[11] північно-західний схил
• Дендрарій I у Шпрунггее, парк з добірним фондом різних видів дерев і чагарників (включаючи секвою), західний схил
• Клініка Шмідера^[de], Шпаєрергоф (близько 290-310 м н.р.м.), західний схил
• Дендрарій II у Шпаєрергофпарку, плантація екзотичних дерев (іноземні країни), створена в останній чверті XIX століття, західний схил
• Інститут ядерної фізики Макса Планка (MPIK) (близько 290–320 м н.р.м.), південно-західний схил
• Біргельдергоф^[de] (260 м н.р.м.), стара садиба та сучасний заїзд, південно-західний схил
• Waldpiraten-Camp Німецького фонду боротьби з дитячим раком (близько 270-75 м н.р.м.), південно-західний схил
• Європейська лабораторія молекулярної біології(інші мови) (EMBL) (близько 280–320 м н.р.м.), південно-західний схил
• Кольгоф^[de] (близько 435-450 м н.р.м.), поселення з сусідньою оглядовою вежею Поссельтслуст, південний схил
• Реабілітаційна клініка Гайдельберг-Кенігштуль (близько 450-480 м н.р.м.), південний схил

Гайдельберзький замок

У нижній частині північно-західного схилу Кенігштуля стоїть Гайдельберзький замок, одна з найвідоміших руїн Німеччини та символ міста Гайдельберг. До свого руйнування під час Війни за Пфальцьку спадщину він був резиденцією курфюрстів Пфальца. Після руйнування солдатами Людовика XIV в 1689-93 рр. замок, збудований з пісковику долини Неккар, відновили лише частково. Він височіє приблизно на 80 м над Неккаром і домінує над Альтштадтом. До складу маєтку входить замковий сад Хортус-Палатинус.

Гайдельберзький фунікулер

Гайдельберзький фунікулер, станція Кенігштуль

Гайдельберзький фунікулер працює на північно-західному схилі Кенігштуля. Його вагони курсували з 1890 року на нижній секції лінії (Молькенкурбан), спочатку лише від долинної станції Корнмаркт (113,2 м; Альтштадтплац) через станцію Гайдельберзький замок (192 м) до станції Молькенкур ( 289,3 м ). Звідти вагони верхньої секції лінії (Кенігштульбан), відкритої в 1907 році, прямують до горішньої станції Кенігштуль (549,8 м). Фунікулер довжиною 1491 м долає різницю висот 436 м. ^[12]

Сходи до неба

Сходи до неба (нім. Himmelsleiter) налічують понад 1200 сходинок. Це неправильні сходи з грубо обтесаного, нерівного пісковику, які ведуть від Гайдельберзького замку безпосередньо до вершини Кенігштуля. Вони починаються біля першого повороту Молькенкурвегу, піднімаються на південь і долають перепад висот у 270 м. Враховуючи сходинки від Корнмаркту (Зернового ринку) до Гайдельберзького замку, між основою та вершиною є близько 1600 сходинок. Сходи побудовано в 1844/1845 роках за часів тодішнього директора лісового господарства Адама Лауманна. Споруду відремонтувано в 1986 та 1995 роках. ^[13]

Див. також

• Тунель Кенігштуль^[de]

Література

• Herbert Derwein: Geschichte der Stadt Heidelberg In: Die Stadt- und die Landkreise Heidelberg und Mannheim – Amtliche Kreisbeschreibung. Staatliche Archivverwaltung Baden-Württemberg in Verbindung mit den Städten und den Landkreisen Heidelberg und Mannheim (Hrsg.), G. Braun Verlag 1968, S. 8–82.
• Karl Pfaff: Heidelberg und Umgebung. Verlag Brigitte Guderjahn, Heidelberg 1995, ISBN 3-924973-26-1. Nachdruck der 3. umgearbeiteten Auflage von 1910.
• Peter Sinn: Das geologische Fundament Heidelbergs – Stadtbild und Siedlungsgeschichte. In: Heidelberg. Jahrbuch zur Geschichte der Stadt. Herausgegeben vom Heidelberger Geschichtsverein, 1997.