Кесем (печера)

Кесем (івр. קסם) — печера в Ізраїлі. Розташована біля Рош-га-Аїна^[2], за 12 км на схід від Тель-Авіва.

Кесем
Рік відкриття	2000
32°07′ пн. ш. 34°59′ сх. д.
Країна	Ізраїль[1]
Регіон	Тель-Авів
Кесем у Вікісховищі

Печеру виявлено в жовтні 2000 року, коли під час будівництва дороги зруйнувалось склепіння її стелі. У 2001 році в печері проведено екстрені розкопки. Надалі печеру огороджено, вона охороняється державою, розкопки в ній тривають^[3].

Відкладення печери складаються з двох шарів, сягаючи завтовшки 7,5 метра. У великій кількості знайдено кременеві знаряддя (сокири, скребла, ножі)^[4]. У печері виявлено сліди регулярного використання вогню: безліч обпалених роздроблених кісток тварин. Виявлено кістки лані (73—76 % знайдених зразків), зубра, коня, дикої свині, дикої кози, козулі, дикого осла, благородного оленя, черепахи і носорога. На відміну від стоянки ашельської культури поблизу моста дочок Якова, в Кесем не виявлено решток слонів^[5]. Знахідки належать до ашельско-ябрудського культурного комплексу^[en]. З 80 тис. зразків кісток до тих чи інших видів вдалося віднести близько 8,5 %, серед яких переважали рештки іранської лані (Dama cf. Mesopotamica). До печери мисливці приносили лише голови й кінцівки добутих тварин, іншу частину туші розділяли на місці вполювання тварин. Вивчивши пошкодження довгих кісток, вчені припустили, що мешканці печери харчувалися не тільки м'ясом, а й могли зберігати і пізніше харчуватися кістковим мозком і кістковим жиром ланей. Сліди різальних знарядь на п'ясткових кістках і кістках плесна відрізняються від тих, що залишаються за спроби зняти свіжу шкіру з кістки. Кістковий мозок діставали гострим предметом, що має площину, майже паралельну нахилу кістки. Зберігати кістки разом зі шкірою мешканці печери могли протягом 9 тижнів, отже вони менш залежали від щоденного полювання. Можливо, зникнення слонів змусило людей шукати інші джерела їжі, а також думати про її збереження^[6]. У найдавніших відкладеннях, коли в печері жили Homo erectus, виявили десятки й сотні фрагментів черепашачих панцирів і кісток зі слідами термічної обробки і подряпаними різними ашельськими знаряддями праці. Це свідчить про те, що мешканці печери регулярно ловили і їли черепах, поєднуючи їхнє м'ясо з рослинною їжею і м'ясом парнокопитних, що підтверджує ізотопний склад їхніх зубів^[7]. Можливо, тут проходив шлях розселення архаїчних людей з Африки по всьому Леванту. Для дроблення трубчастих кісток використовували доломітові кулі масою до кілограма — на них виявили залишки тваринного жиру і кісткової тканини^[8].

За даними уран-торієвого датування^[en], печеру заселено ще до 382 000 років тому (від 420 тис. до 360 тис. років тому). Печеру покинуто до 152 000 років, можливо, невдовзі після 207 000 років тому^[9].

У печері знайдено кілька постійних і молочних зубів людини. Ці зуби (середньо плейстоценового віку) є давнішими, ніж більша частина знахідок гомінідів у Південно-Західній Азії. Три постійних нижніх зуби (C1-P4) знайдено в нижньому шарі. У цих зубів невеликі коронки, але корені зубів довгі й масивні. Три ізольованих постійних верхніх зуби (різець, ікло і третій моляр) і два ізольованих молочних зуби, знайдені у верхньому шарі, значно більші й мають деякі риси, які зближують їх із зубами гомінідів групи Схул-Кафзех^[10]. Археологи з Тель-Авівського університету вважають, що ці зуби є найдавнішими рештками виду Homo sapiens^[11][12], проте деякі риси зубів з Кесем можуть бути подібними з рисами зубів неандертальців. Це радше предки близькосхідних гомінідів групи Схул-Кафзех^[13].

Свідчення неодноразового використання вогню людиною в печері Кесем протягом тривалого часу також належать до найдавніших^[14][15]. Значна кількість обпалених кісток і помірно нагрітих земляних мас дозволяє припустити, що біля вогню проводився забій худоби і її переробка^[16][7].