Кирило (Наконечний)

Митрополит Кирило (в миру Михайло Васильович Наконечний; нар. 15 травня 1961, селище Верхнечусовские Городки,  Чусовский район, Пермська область) — єпископ Російської православної церкви; митрополит Єкатеринбурзький і Верхотурський, голова Єкатеринбурзької  митрополії. Учасник Помісних Соборів 1988, 1990 та 2009 років.

Митрополит Кирил Михаил Васильевич Наконечный
Митрополит Єкатеринбурзький і Верхотурський... до 8 жовтня 2011 рік — архієпископ
з 27 липня 2011 року
Церква:	РПЦ
тимчасово керуючий Каменською єпархією
28 грудня 2011 — 18 березня 2012
Архієпископ Ярославський і Ростовський до 25 лютого 2003 року - єпископ
7 жовтня 2002 — 27 липня 2011
Єпископ Тульський і Більовський
19 липня 2000 — 7 жовтня 2002
Єпископ Богородицкий, вікарий Тульський і Більовський
15 березня 1998 — 19 липня 2000
Обрання:	26 лютого 1998 року
Альма-матер:	Московська духовна семінарія
Діяльність:	православний священник
Народження:	15 травня 1961(1961-05-15) (64 роки) Verkhnechusovskiye Gorodkid, Q113032561?
Священство:	6 травня 1981 рік
Чернецтво:	25 жовтня 1980 року
Єп. хіротонія:	15 березня 1998 року
Нагороди:
Медаль «Пам'яті героїв вітчизни»d (2015) Order of the Holy Passion Bearer Saint Nicholas IId
Кирило у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Наконечний.

Тезоіменитство: 9 [22] червня (преподобного Кирила Білозерського)

Біографія

Народився 15 травня 1961 року в робітничій сім'ї в селищі міського типу Верхнечусовскі Городки Чусовского району Пермської області. У 1978 році закінчив середню школу.

25 жовтня 1980 року настоятелем Успенського кафедрального собору міста Володимира архімандритом Олексієм (Кутєповим) був пострижений у чернецтво з нареченням імені Кирило на честь Кирила Білозерського.

У 1986 році закінчив Московську духовну семінарію по сектору заочного навчання.

9 жовтня 1995 року звільнений з посади секретаря та благочинного і призначений настоятелем Свято-Миколаївського храму на Ржавці міста Тули.

Архієрейство

26 лютого 1998 року рішенням Священного синоду за рекомендацією митрополита Серапіона обраний єпископом Богородицьким, вікарієм Тульської єпархії, яку очолював митрополит Серапіон^[1].

27 липня 2011 року рішенням Священного синоду призначений архієпископом Єкатеринбурзький і Верхотурским^[2]. 9 серпня 2011 року прибув в Єкатеринбург^[3]. 5 жовтня 2011 року призначений ректором Єкатеринбурзької духовної семінарії^[4].

6 жовтня 2011 року призначений головою новоствореної Єкатеринбурзькій митрополії^[5]. 8 жовтня 2011 року в Успенському соборі Троїце-Сергієвої лаври Патріархом Московським Кирилом возведений у сан митрополита^[6].

З 28 грудня 2011^[7] по 18 березня 2012 року та з 29 травня по 25 січня 2013 2014 року тимчасово керував Кам'янською єпархією^[8].

22 жовтня 2015 року звільнений від обов'язків ректора Єкатеринбурзької духовної семінарії^[9].

Політична діяльність

В періодросійського вторгнення Україну  єкатеринбурзький храм в ім'я Святителя Інокентія що був у Єкатеринбурзькій митрополії використовувався також як місце зберігання гуманітарної допомоги, яка надавалась населенню самопроголошеної Луганської народної республіки. Над храмом був вивішений прапор Новоросії. У храм зверталися добровольці, що бажали воювати за Луганську народну республіку. За підтримки настоятеля храму Володимира Зайцева вони вирушали в Донбас^[10]. 11 березня 2015 року, проводжаючи в Луганську народну республіку 49 добровольців, ієрей Володимир сказав, що ці люди їдуть туди, де вирішується доля Росії" і що він буде молитися, щоб вони там «били фашистську мерзоту, якщо це буде потрібно». Потім отець Володимир вручив загону прапор^[11].

Після цього зібрався Єпархіальна рада, за підсумками якої митрополит Кирило заборонив отця Володимира в служінні, відправивши його на покаяння в єкатеринбурзький монастир на Ганиній Ямі із забороною давати будь-які публічні заяви^[12]. Заслання отця Володимира в монастир викликало протест уральських громадських діячів, і вже на початку квітня 2015 року священик був повернутий до колишнього місця служіння, пробувши на Ганиній Ямі менше двох тижнів^[13].

У 2016 році в ЗМІ з'явилася інформація, що Кирило їздив до Москви, щоб умовити актрису Юлія Михалкову, яка посіла третє місце в Свердловській області на попередньому голосуванні партії «Єдина Росія», зняти свою кандидатуру на виборах в Державну думу Російської Федерації. У підсумку Михалкова зняла свою кандидатуру^[14].

Нагороди

• Орден святого рівноапостольного великого князя Володимира трьох ступенів
• Орден преподобного Сергія Радонезького II ступеня (двічі)
• Орден святого благовірного князя Данила Московського II ступеня
• Орден святого преподобного Серафима Саровського I і II ступенів^[15]
• Орден святителя Інокентія, митрополита Московського і Коломенського II ступеня^[16]
• Орден святого апостола Марка Олександрійської православної церкви
• Золотою медаллю Російського фонду миру
• Золота медаль Ярославської єпархії РПЦ МП
• Орден Дружби
• Орден Пошани (грудень 2010)^[17]
• Медаль «на Пам'ять героїв Вітчизни» (Міноборони Росії, 2018) — за реалізацію важливих суспільних проектів історико-патріотичної спрямованості^[18]