Топ питань
Часова шкала
Чат
Перспективи
Клевське герцогство
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Remove ads
Клевське герцогство (нім. Herzogtum Kleve; нід. Hertogdom Kleef) — держава Священної Римської імперії, яка виникла із середньовічного Геттергау. Розміщувалось у північній Рейнській області по обидва боки Нижнього Рейну, навколо своєї столиці Клеве та міст Везель, Калькар, Ксантен, Еммеріх, Ріс і Дуйсбург, що межували з землями князь-єпископства Мюнстера на сході та Брабантським герцогством на заході. Постало в 1417 році з Клевського графства (нім. Grafschaft Kleve; нід. Graafschap Kleef), що існувало з XI ст. Його історія тісно пов'язана з історією його південних сусідів: Юліським і Берзьким герцогствами, а також з Гелдернським герцогством і вестфальським Маркським графством.
.svg)
Територія герцогства приблизно охоплювала сучасні німецькі райони Клеве (північна частина), Везель і місто Дуйсбург, а також прилеглі частини провінцій Лімбург, Північний Брабант і Гелдерланд у Нідерландах.
Remove ads
Історія
Узагальнити
Перспектива
Графство
На початку XI століття імператор Генріх II доручив управління Клевським рейхсвальдом, великою лісистою територією навколо Кайзерпфальца безпосередньо підпорядкованому імперському правлінню Неймегені, місцевим нижньолотаринзьким дворянам у Гельдерні та Клеве. Клевське графство вперше згадується в XI ст. Дітріх I став першим графом Клевським і правив з 1092 по 1119 рік. У 1283 році Клеве брав участь у війні за Лімбурзьку спадщину та допоміг послабити могутнє Кельнське курфюрство. У 1355 році Зевенар перейшов з-під контролю Гульдерського герцогства до Клевського графства.
Після смерті графа Йоганна в 1368 році володіння успадкував його племінник Адольф III Маркський. Після того, як старший брат Адольфа, граф Енгельберт III, помер у 1391 році без спадкоємців, Клеве і Марк об'єднались в особистій унії дому Ла Марків.
Герцогство
У 1417 році король Німеччини Сигізмунд підвищив графа Адольфа I до статусу герцога та імперського князя Священної Римської імперії, і графство стало герцогством. Території Клеве-Марк стали одним із найзначніших володінь Нижньорейнсько-Вестфальського округа в 1500 році, конкуруючи з Мюнстерськими князь-єпископами. У 1511 році Іоганн III Ла Марк, син герцога Іоганна II Клевського, одружився з Марією Юліх-Берзькою, і її володіння та титули були об'єднані з Клевським герцогством. Після смерті свого тестя, герцога Вільгельма IV, Іоганн успадкував володіння Юліх і Берг через свою дружину. Коли Іоганн III змінив свого батька на посаді герцога Клевського в 1521 році, держави Юліх, Берге, Клеве і Марк утворили Об'єднане Юліх-Клеве-Берзьке герцогство. Його донька Анна Клевська (1515—1557) навіть стала королевою-консортом Англії на кілька місяців у 1540 році, оскільки її брат Вільгельм, герцог із 1539 року, посварився з імператором Карлом V через володіння Гелдерном та шукав підтримки у короля Генріха VIII .
Іоганн Вільгельм був сином Вільгельма та останнього герцога Юліх-Клеве-Берзького. Він помер без потомства в 1609 році, і війна за Юліську спадщину спалахнула між спадкоємцями двох його старших сестер: Марії Елеонори, герцогині Прусської, і Анни, графині Нойбургської. Дочка Марі Елеонори Марі була одружена з маркграфом Бранденбурга; Нойбург був кадетською гілкою дому Віттельсбахів. Згідно з Ксантенським договором 1614 року Бранденбург отримав Клеве-Марк, а Нойбург отримав Юліх-Берг[1]. Таким чином маркграфи Гогенцоллерни отримали першу точку опори в Рейнській області ; однак значні частини Клевського герцогства були окуповані Сполученими провінціями до франко-голландської війни 1672 року. Остаточно включений до складу Бранденбурга-Пруссії великим курфюрстом Фрідріхом Вільгельмом I Бранденбурзьким у 1666 році і частиною Прусського королівства після 1701 року, Клеве був окупований французькими військами під час Семирічної війни (1757—1762).
За Базельським миром 1795 року частина Клевського герцогства на західному березі Рейну з містом Везель були передані Франції та стала частиною французького департаменту Рер . Решта герцогства була окупована між 1803 і 1805 роками і стала частиною маріонеткової держави Великого герцогства Берзького. У 1815 році, після поразки Наполеона, герцогство стало частиною прусської провінції Юліх-Клеве-Берг, яка об'єдналася в прусську Рейнську провінцію в 1822 році[2]. За рішенням Віденського конгресу 1815 року міста Геннеп, Зевенаар і Гюїсен увійшли до складу Об'єднаного Нідерландського королівства.
Remove ads
Правителі Клеве
Узагальнити
Перспектива
Графи Клевські
Клевський дім
Клевський дім вважає себе нащадком Рутгера фон Антоінга, фламандського дворянина. Він отримав імперську власність поблизу Клеве в 1020 році та замок Томбург через деякий час. Першим задокументованим феодальним володарем з дому Клевів є Дітріх, який нумерується по-різному як II або III, у 1092 році[3]
- 1092—1117/8 Дітріх II або III[3]
- 1117—1134 Арнольд I, його син. Або він, або Арнольд II одружився з Ідою, донькою графа Готфріда фон Левена[3]
- 1134—1150 Арнольд II[3]
- 1150—1172 Дітріх III [IV]. Одружений Алейдіс фон Зульцбах[3]
- 1172—1193 Дітріх IV [V]. Одружений на Маргарете фон Голланд[3]
- 1193—1202 Арнольд III. Одружений Алейдіс фон Хайнсберг[3]
- 1202—1260 Дітріх V [VI][3]
- 1260—1275 Дітріх VI [VII][3]
- 1275—1305 Дітріх VII [VIII][3]
- 1305—1310 Оттон I Миролюбний[3]
- 1310—1347 Дітріх VIII [IX] Благочестивий[3]
- 1347—1368 Іоганн[3]
Дім Ла-Марк
- 1368—1394 Адольф III Маркський
- 1394—1448 Адольф I, син Адольфа III
Герцоги Клевські
Дім Ла-Марк
- 1394—1448 Адольф I, герцог Клевський
- 1448—1481 Іоганн I, син Адольфа I
- 1481—1521 Іоганн II Благочестивий, син Іоганна I
- 1521—1539 Іоганн III Мирний, син Іоганна II
- 1539—1592 Вільгельм Багатий, син Іоганна III
- 1592—1609 Іоганн Вільям, син Вільяма
Remove ads
Відомі особистості
- Анна Клевська, четверта дружина Генріха VIII, вийшла заміж у 1540 році
- Карл Харст, дипломат XVI ст.[4]
Посилання
Примітки
Джерела
Wikiwand - on
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Remove ads