Об'єднані герцогства Юліх-Клеве-Берг

Об'єднані герцогства Юліх-Клеве-Берг (нім. Vereinigte Herzogtümer Jülich-Kleve-Berg) — територія у складі Священної Римської імперії, що існувала між 1521 і 1614 роками в результаті особистої унії Юліхського, Клевського і Берзького герцогств.

Об'єднані герцогства Юліх-Клеве-Берг нім. Vereinigte Herzogtümer Jülich-Kleve-Berg нід. Verenigde Hertogdommen Gulik-Kleef-Berg
герцогство (держава Священної Римської імперії)
↓ 1521 – 1614 ↓
Герб
Jülich-Cleves-Berg: історичні кордони на карті Карта Нижньорейнсько-Вестфальського округу (світло-жовтим) біля 1560 року Територія Об'єднаних герцогств Юліх-Клеве-Берг позначені червоним
Столиця	Дюссельдорф
Мови	various closely related West Germanic varieties, e.g. Kleverlandish, Ripuarian, Westphalian, Limburgish
Державний устрій	герцогство (держава Священної Римської імперії)
Історичний період	середньовіччя
• Клеве and Марк     успадковані Герцогом Юліх-Берзьким	1521
• Війна за юліхську спадщину	1609 – жовтень 1614
• Розділене за Ксантенським миром	12 грудня 1614 року
Населення
Попередник Наступник Берзьке герцогство Клевське герцогство Юліхське герцогство County of Mark Равенсберзьке графство Бранденбурзьке маркграфство Пфальц-Нойбурзьке герцогство
Сьогодні є частиною	Німеччина Нідерланди

Назва була відроджена після Віденського конгресу для провінції Юліх-Клеве-Берг Прусського королівства між 1815 і 1822 роками. Його територія сьогодні розділена між німецькою землею Північний Рейн-Вестфалія та нідерландською провінцією Гелдерланд.

Історія

Об'єднані герцогства Юліх-Клеве-Берг були об'єднанням держав Священної Римської імперії. Юліхське і Берзьке герцогствао об'єдналися в 1423 році. Майже століття потому, у 1521 році, ці два герцогства разом із графством Равенсберг припинили своє існування, і лише дочка останнього герцога Марія фон Гельдерн залишилася успадковувати; за салічним правом жінки могли володіти власністю лише через чоловіка або опікуна, тому території перейшли до її чоловіка — і далекого родича — Йоганна III, герцога Клевського та Марка в результаті їхнього стратегічно вигідного шлюбу в 1509 році. Ці об'єднані герцогства контролювали більшу частину сучасної Північної Рейнської-Вестфалії, яка не входила до церковних територій Курфюрстського Кельна та Мюнстера.

Карта Об'єднаних герцогств Юліх-Клеве-Берг включно з Гельдернським герцогством (біля 1540 р.)

За часів правління герцога Вільгельма Багатого, Об'єднані герцогства кинули виклик імператору Карлу V за контроль над Гелдернським герцогством. Контроль над Гелдерном дозволив би об'єднати роз'єднані землі герцогств сухопутними засобами. Щоб протистояти імператору Карлу, Вільгельма спробував укласти кілька союзів. Наприклад, його сестра, Анна Клевська, вийшла заміж за короля Англії Генріха VIII, щоб створити союз між Англією. Тим не менш, Карл V переміг Вільгельма у Гелдернській війні, і Вільгельм був змушений укласти Венлоську угоду. Вільгельм також значну частину свого правління присвятив розвитку своїх земель, будуючи фортеці та резиденції.

Вільгельм також встановив два основних закони, Privilegium Unionis і Priviligium Successionis. У Privilegium Unionis було заявлено, що герцогства Юліх, Клеве та Берг залишатимуться єдиними, а не розділеними під час успадкування престолу. Привілей спадкоємства проголошував, що у разі зникнення чоловічої лінії герцогства переходять до жіночої лінії.

Однак лише через століття після шлюбу Іоанна III чоловіча лінія дому Ла Марк, яка правила герцогствами, зникла, що спровокувало Війну за юліхську спадщину за право успадкування об'єднаних герцогств. Син Вільгельма, герцог Йоганн Вільгельм помер бездітним у 1609 році. На його спадщину претендували спадкоємці двох його старших сестер. Хоча герцоги, натхненні гуманізмом Еразма Ротердамського, зуміли витримати «via media» між конфесійними суперечками, що виникли внаслідок протестантської Реформації, спадкоємці двох старших сестер останнього герцога опинилися у різних конфесійних таборах. Ситуацію ще більше ускладнювали корисливі бажання імператора Рудольфа II та герцогів Веттинських Саксонії. Претензії імператора Рудольфа особливо непокоїли Генріха IV, короля Франції, та Голландську республіку, які боялися будь-якого посилення Габсбурзьких Нідерландів.

Лютеранка Анна Прусська була одружена з Яном Сигізмундом, курфюрстом Бранденбурга, тоді як католичка Анна Клевська була одружена з Філіпом Людовиком, пфальцграфом Нойбурга. Зрештою, за умовами Ксантенського миру, що завершив Війну за юліхську спадщину (одну з попередниць Тридцятирічної війни), протестантські території (Клеве, Марк і Равенсберг) перейшли до Бранденбурга-Пруссії, а католицькі землі (Юліх і Берг) були передані Пфальц-Нойбурзькеому герцогству. Роки розграбування території протиборчими арміями знищили значну частину багатств земель, які були так славетні за часів Вільгельма Багатого.

Онук Філіпа Людовика, Філіп Вільгельм, став курфюрстом Пфальца у 1685 році, а столиця Бергіш стала резиденцією курфюрстів Пфальцу, доки лінія не успадкувала Баварське курфюрство у 1777 році. У 1701 році маркграфи-курфюрсти Бранденбурга стали королями Пруссії і Клевська марка стала їхнім першим володінням у західній Німеччині, що стало зачатком майбутньої прусської Рейнської області.

Конфесійні відносини

Суворої конфесійності, як і на інших територіях, у герцогствах не існувало. Герцог Вільгельм V шукав золотої середини між різними християнськими конфесіями, явно натхненний гуманізмом Еразма Роттердамського. Рейнські регіони Юліх і Клеве були переважно католицькими, Берг був змішаний з високою часткою протестантів, а вестфальські регіони Марк і Равенсберг були переважно лютеранськими. Однак існували значні меншини інших конфесій. Що стосується євреїв, то поліцейський указ Вільгельма V 1554 року призвів до посилення антиєврейських заходів. Наслідком цього було те, що євреям, яких терпіли за Йоганна III, якщо вони носили нашивку у вигляді «жовтого кола», відтепер було наказано покинути країну.

Герцоги Юліх-Клеве-Берзькі (династія Ла-Марк)

• 1521—1539: Йоганн III, герцог Клевський
• 1539—1592: Вільгельм Багатий
• 1592—1609: Йоганн Вільгельм

Джерела

• Guido de Werd (Red.): Land im Mittelpunkt der Mächte. Die Herzogtümer Jülich, Kleve, Berg. 3. überarbeitete Auflage. Boss, Kleve 1985, ISBN 3-922384-46-3 (Ausstellungskatalog).
• Christian Schulte: Versuchte konfessionelle Neutralität im Reformationszeitalter. Die Herzogtümer Jülich-Kleve-Berg unter Johann III. und Wilhelm V. und das Fürstbistum Münster unter Wilhelm von Ketteler. Lit Verlag, Münster 1995, ISBN 3-8258-2684-8 (Geschichte, Bd. 9; zugleich: Diss., Univ. Münster (Westfalen), 1995).
• Kurtzer Gegründter und Summarischer Bericht/ Von der Succession an den Gülischen Clevischen und Bergischen/ auch andern dazu gehörigen Landen/ Fürstenthumben/ Graff: unnd Herrschafften/ [et]c. 1610 (digitalisierte Ausgabe der Universitäts- und Landesbibliothek Düsseldorf).
• Heribert Smolinsky: Jülich-Kleve-Berg. PDF-Datei, Sonderdrucke aus der Albert-Ludwigs-Universität Freiburg; Originalbeitrag erschienen in: Anton Schindling (Hrsg.): Die Territorien des Reichs im Zeitalter der Reformation und Konfessionalisierung: Land und Konfession 1500—1600, Band 3: Der Nordwesten. Aschendorff Verlag, Münster 1991, S. 86–106.