Клименков Сергій Петрович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Клименков.

Сергі́й Петро́вич Клименков — головний сержант Збройних Сил України, учасник російсько-української війни, який загинув під час російського вторгнення в Україну.

Сергій Клименков Клименков Сергій Петрович
Головний сержант
Загальна інформація
Народження	6 листопада 1975(1975-11-06)
Смерть	21 березня 2022(2022-03-21) (46 років)
Військова служба
Приналежність	Україна
Вид ЗС	Збройні сили
Формування	17 ОТБр
Війни / битви	Війна на сході України
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІ ступеня Орден «За мужність» ІІІ ступеня

Життєпис

Народився 6 листопада 1975 року.

Після закінчення навчання в школі призваний на строкову військову службу. Після демобілізації працевлаштувався на ЦГЗК, де працював оперативним черговим у відділі охорони управління економічною безпекою.

Протягом 2001—2005 років проходив військову службу в Збройних Силах України. Повернувшись до цивільного життя, трудився підземним гірником в шахтобудівельному управлінні ВАТ «Суха Балка», через деякий час за такою ж професією працював на шахті «Гвардійська». Певний час трудився у ТОВ артельстарателів «Дражник», ТОВ «Інтерлок-Кривий Ріг». У 2009 році перейшов працювати на шахту «Октябрська», де працював прохідником дільниці № 7.

З початком війни на сході України, був призваний на військову службу до 17 ОТБр. Брав участь в боях за Іловайськ, Дебальцеве та інших місцях. Отримав декілька контузій та тричі був поранений. В 2014 році був нагороджений орденом «За мужність» III ступеня^[1].

Був щирим патріотом своєї країни, адже неодноразово служив за контрактом в Збройних Силах України, відстоюючи суверенітет і цілісність рідної держави під час АТО та ООС. У військовому званні головного сержанта ніс військову службу в розвідувальному взводі 17 ОТБр.

Загинув 21 березня 2022 року внаслідок вибуху ворожого снаряду під час виконання бойового завдання з відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено)^[2][3].

Залишилися дружина та син Єгор.

Нагороди

• орден «За мужність» II ступеня (16 квітня 2022 року, посмертно) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі^[4];
• орден «За мужність» III ступеня (21 жовтня 2014 року) — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі^[5].

Вшанування пам'яті

Джерела

• Указ Президента України № 817/2014 від 21 жовтня 2014 року «Про відзначення державними нагородами України» [Архівовано 6 квітня 2017 у Wayback Machine.]