Ключик Леонід Семенович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Ключик.

Леонід Семенович Ключик (нар. 20 березня 1950, Дзержинськ, Сталінська область, УРСР) — радянський український футболіст та тренер, центральний захисник. Заслужений працівник фізичної культури і спорту України (2005), почесний працівник фізичної культури і спорту України (2004), нагороджений медаллю ФФУ «За заслуги» (2004) і медаллю «За працю і відвагу» (2011)^[1].

Леонід Ключик
Особисті дані
Повне ім'я	Леонід Семенович Ключик
Народження	20 березня 1950(1950-03-20) (75 років)
	Дзержинськ, Сталінська область, УРСР
Зріст	183 см
Вага	83 кг
Громадянство	СРСР  Україна
Позиція	центральний захисник
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г) 1969 «Вуглик» (Кр) ? (2) 1970—1971 «Металург» (З) 57 (4) 1971—1974 «Шахтар» (Д) 56 (7) 1974—1980 «Металург» (З) 225 (30) 1981—1982 «Шахтар» (Г) 81 (17) 1983—1985 «Металург» (З) 79 (6) 1986 «Торпедо» (З) 25 (1)
Тренерська діяльність**
Сезони	Команда	Місце
1998	«Металург» (З)
Звання, нагороди
Нагороди	медаль УАФ «За заслуги»d
* Ігри та голи за професіональні клуби враховуються лише в національному чемпіонаті.
** Тільки на посаді головного тренера.

Кар'єра гравця

Молодший з чотирьох синів. Батько — Семен Євдокимович, мати — Ольга Йосипівна. З п'яти років проживав у селищі Білицьке. Після закінчення школи працював електрослюсарем на шахті, грав за дорослу команду шахти центральним захисником. У 1968 році після товариської гри з красноармійським «Вугликом» отримав запрошення в команду класу «Б». У вересні 1969 року отримав запрошення в запорізький «Металург». Догравши сезон, викликаний до військової частини Запоріжжя; після присяги почав грати за «Металург». По ходу сезону перейшов у «Шахтар» (Донецьк) — його тренували Валентин Сапронов і Дмитро Мізерний, які працювали раніше у «Вуглику». Зіграв за команду у вищій лізі (1971, 1973) 19 матчів, відзначився 4 голами, в першій (1972) — 37 поєдинків, 3 м'ячі. В травні 1974 року повернувся в «Металург», за який в першій лізі до 1980 року провів 225 поєдинків, забив 30 м'ячів. Грав у командах «Вуглик»/«Шахтар» Горлівка (1981—1982, друга ліга), знову «Металург» (1983—1985), «Торпедо» Запоріжжя (1986, друга ліга).

Рекордсмен «Металурга» за кількістю матчів у першості СРСР — 359 матчів.

Кар'єра тренера

Закінчив Донецький інститут радянської торгівлі та Запорізький державний педагогічний інститут^[2].

Працював викладачем фізкультури в Запорізькому технікумі електронних приладів (нині — Запорізький коледж радіоелектроніки). Працював в комерції. З 1991 року — тренер команди шахти «Кочегарка», СК «Металург», СК «Запорожець». З 1995 року в «Металурзі» займався адміністративною й тренерською роботою. Приєднався до тренерського штабу запорізького «Металурга». У березні виконував обов'язки головного тренера «Металурга»^[3]. З квітня 2000 року — директор ДЮСШ ФК «Металург»^[4][5].

Сім'я

• Син Сергій (нар. 1973) — футболіст, футбольний агент.
  • Онуки Андрій (нар. 1990)^[6], Євген (нар. 1994) — футболісти.
• Син Семен (нар. 1997) — футболіст.

Досягнення

Як гравця

«Металург» (Запоріжжя)

• Чемпіонат УРСР
  • Чемпіон (1): 1970
  • 🏆 Фіналіст Кубка УРСР 1972

Індивідуальні

• Неодноразово потрапляв до списку найкращих футболістів УРСР