Мізерний Дмитро Ілліч

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Мізерний.

Дмитро́ Іллі́ч Мізе́рний (нар. 21 квітня 1936, Кишинів, СРСР — пом. грудень 1989, Донецьк, СРСР) — радянський футболіст, що виступав на позиції нападника. Найбільш відомий завдяки виступам у складі донецького «Шахтаря» та одеського СКА. Майстер спорту СРСР (1961). Після завершення кар'єри гравця — футбольний тренер та арбітр республіканської категорії.

Дмитро Мізерний
Дмитро Мізерний
Особисті дані
Повне ім'я	Мізерний Дмитро Ілліч
Народження	21 квітня 1936(1936-04-21)
	Кишинів, СРСР
Смерть	грудень 1989 (63 роки)
	Донецьк, СРСР
Зріст	170 см
Вага	66 кг
Громадянство	СРСР
Позиція	півзахисник
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г) 1958–1960 СКА О 97 (2) 1961–1966 «Шахтар» Д 168 (13) 1967 «Азовець» 40 (4)
Суддівська діяльність
Громадянство	СРСР
Місто	Донецьк
Категорія	Республіканська
Роки Змагання Ігор 1975—1980 Перша ліга СРСР 1977—1980 Друга ліга СРСР
Звання, нагороди
Нагороди
* Ігри та голи за професіональні клуби враховуються лише в національному чемпіонаті.

Життєпис

Дмитро Мізерний народився в Кишиневі. Протягом 1954—1955 років виступав у складі місцевого «Спартака», що брав участь у змаганнях колективів фізкультури. У 1956 році перейшов до аматорського клубу ОДО (Одеса), що згодом змінив назву спочатку на СКВО, а потім і на СКА. Разом з командою Мізерний пройшов шлях від колективів фізкультури до переможців I зони класу «Б».

У 1961 році талановитий півзахисник перейшов до лав донецького «Шахтаря», разом з яким у першому ж сезоні здобув Кубок СРСР. Наступного сезону «гірникам» вдалося повторити успіх, а у 1963 році вони поступилися в фіналі московському «Спартаку». Загалом за «Шахтар» Дмитро Мізерний виступав протягом семи сезонів, відігравши в «помаранчево-чорній» формі більше 200 матчів в усіх турнірах та забивши 17 м'ячів.

Завершував кар'єру в ждановському «Азовці», де також був одним з ключових гравців. У 1968 році розпочав тренерську кар'єру — спочатку входив до тренерського штабу красноармійського «Вуглика», а у 1971 році допомагав Віктору Чанову тренувати донецький «Локомотив». Згодом тривалий час обслуговував матчі різних ліг чемпіонату СРСР як арбітр республіканської категорії^[1].

Помер в Донецьку в грудні 1989 року.

Досягнення

Командні здобутки

• Володар Кубка СРСР (2): 1961, 1962
• Фіналіст Кубка СРСР (1): 1963
• Переможець I зони класу «Б» чемпіонату СРСР (1): 1958
• Срібний призер II зони класу «Б» чемпіонату СРСР (1): 1960
• Бронзовий призер IV зони класу «Б» чемпіонату СРСР (1): 1959
• Чемпіон УРСР (1): 1957
• Срібний призер чемпіонату УРСР (1): 1956

Особисті відзнаки

• Майстер спорту СРСР (1961)