Коберник Олександр Петрович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Коберник.

Олександр Коберник (2 червня 1970, с. Старий Почаїв, Тернопільська область, Україна — 20 жовтня 2022, с. Торське, Донецька область, Україна^[3]) — вчитель початкових класів, практичний психолог ліцею «Просвіта» Львівської міської ради^[4], військовослужбовець Збройних сил України, учасник російсько-української війни. Кавалер ордена «За мужність» III ступеня (2023, посмертно).

Олександр Коберник Олександр Петрович Коберник
Головний сержант
Загальна інформація
Народження	2 червня 1970(1970-06-02)[1]  Старий Почаїв, Кременецький район, Тернопільська область, Українська РСР, СРСР
Смерть	20 жовтня 2022(2022-10-20) (52 роки)  Торське, Лиманська міська громада, Краматорський район, Донецька область, Україна
Поховання	Личаківський цвинтар[2]
Національність	українець
Alma Mater	Кримський університет культури, мистецтв і туризмуd, ТНУ, УГСП і Тернопільський національний медичний університет імені І. Я. Горбачевського
Військова служба
Приналежність	Україна
Вид ЗС	Збройні сили
Формування	125 ОБрТрО
Війни / битви	Російсько-українська війна
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня

Життєпис

Олександр Коберник народився 2 червня 1970 року в селі Старий Почаїв Тернопільської області у сім'ї військовослужбовця^[3].

Упродовж 1977—1984 років навчався у середній школі міста Почаїв. Після переїзду родини до міста Джанкой (АР Крим) продовжив навчання у місцевих закладах середньої освіти. Закінчив відділення духових інструментів Кримського училища культури та філологічний факультет Сімферопольського державного університету. Також завершив магістерську програму за спеціальністю «Управління навчальними закладами» у Переяслав-Хмельницькому державному педагогічному університеті імені Григорія Сковороди^[5].

Навчався у Тернопільському національному медичному університеті імені І. Я. Горбачевського за освітньо-науковою програмою «Громадське здоров'я» на заочній формі навчання^[3].

У 1988—1990 рр. проходив строкову військову службу^[6].

Після завершення навчання працював вчителем української мови та літератури у Джанкойській загальноосвітній школі I—III ступенів № 3. У 1992 році одружився^[7]. У 1993 році разом із дружиною переїхав до міста Нововолинськ, де згодом працював учителем української мови та літератури, а також очолював музичний гурток у Нововолинському центрі дитячої та юнацької творчості. У 2000 році вирішив присвятити себе служінню церкві та отримав сан пастора Церкви адвентистів сьомого дня^[5]. З 2001 року виконував служіння пастора у громадах Волинської області: Локачі, Камінь-Каширський, Раків Ліс^[7]. Докладав багато зусиль для розвитку слідопитського руху^[3].

У 2007 році родина переїхала до Львова, де Олександр Коберник став засновником та першим директором приватного ліцею «Живе Слово»^[8], паралельно здійснюючи пасторське служіння. Згодом працював учителем початкових класів у ліцеї «Просвіта» Львівської міської ради^[9].

У 2016 році обраний директором Приватного навчально-виховного комплексу "Дошкільний навчальний заклад — загальноосвітня школа I—III ступенів «Щасливе місто» у місті Тячів Закарпатської області^[10].

З початком повномасштабного вторгнення Росії добровольцем став на захист України. Проходив військову службу у лавах 125-ї окремої бригади територіальної оборони Збройних сил України на посаді старшого бойового медика^[5].

20 жовтня 2022 року загинув під час виконання військових обов'язків у селі Торське Краматорського району Донецької області^[3]. Похований на Личаківському кладовищі.

Став 62-м кременчанином-захисником України, який загинув під час російсько-української війни^[6].

У Олександра Коберника залишилися дружина Олена та троє дітей.

Нагороди

• В травні 2024 відповідно до указу Міністра оборони України № 786 від 21 травня 2024 року відзначено медаллю «Захиснику України».
• орден «За мужність» III ступеня (24 січня 2023, посмертно) — за особисту мужність і самовідданість, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі^[11];
• відзнака «За відданість справі» Всеукраїнського об'єднання громадян «Країна» (2018)^[12]