Кобиленков Михайло Васильович

Михайло Васильович Кобиленко́в (21 вересня 1922, Ахмат — 22 квітня 2002, Севастополь) — український художник; член Спілки радянських художників України з 1958 року.

Кобиленков Михайло Васильович
Народження	21 вересня 1922(1922-09-21)  Ахмат[d], Kamyshinsky Uyezdd, Саратовська губернія, Російська СФРР
Смерть	22 квітня 2002(2002-04-22) (79 років)
	Севастополь, Україна
Країна	СРСР  Україна
Жанр	портрет, пейзаж, натюрморт і жанрове малярство
Навчання	Харківський художній інститут (1952)
Вчитель	Бондаренко Григорій Антонович, Дайц Йосип Абрамович, Дерегус Михайло Гордійович, Яценко Володимир Федосійович і Кокель Олексій Опанасович
Діяльність	художник, педагог
Працівник	Закарпатський художній музей імені Йосипа Бокшая, Ужгородське державне художньо-промислове училище і Севастопольський художній музей імені Михайла Крошицького
Член	Спілка радянських художників України
Партія	КПРС
Учасник	німецько-радянська війна
Звання	молодший лейтенант
Роботи в колекції	Закарпатський художній музей імені Йосипа Бокшая і Севастопольський художній музей імені Михайла Крошицького
Нагороди

Біографія

Народився 21 вересня 1922 року в селі Ахматі (нині Красноармійський район Саратовської області, Російська Федерація). Брав участь у німецько-радянській війні: льотчик-штурмовик, воював на 1-му Білоруському фронті^[1]. Мав військове звання молодшого лейтенанта. Нагороджений орденами Червоної Зірки (25 квітня 1945), Вітчизняної війни ІІ ступеня (6 квітня 1985)^[2]. Член КПРС.

Упродовж 1946—1952 років навчався у Харківському художньому інституті у Григорія Бондаренка, Михайла Дерегуса, Володимира Яценка, Олексія Кокеля. Дипломна робота — ілюстрації до роману «Омелян Пугачов» В'ячеслава Шишкова (керівник Йосип Дайц; премія Спілки художників СРСР за 1952 рік^[1])^[3].

Протягом 1952—1963 років обіймав посаду директора Ужгородської картинної галереї, одночасно у 1952—1958 роках викладав в Ужгородському державному художньо-промисловому училищі^[3].

У 1963—1967 роках працював у Севастопольських художньо-виробничих майстернях; у 1967—1970 роках викладав у Севастопольській дитячій художній школі; у 1971—1075 роках обіймав посаду директора Севастопольського художнього музею; з 1975 року продовжив працювати у Севастопольських художньо-виробничих майстернях. Мешкав у Севастополі в будинку на вулиці Пожарова, № 24, квартира № 11 та у будинку на вулиці Дмитра Ульянова, № 22, квартира № 36^[4]. Помер у Севастополі 22 квітня 2002 року.

Творчість

Працював у галузях станкового живопису, станкової та книжкової графіки. У реалістичній манері створював пейзажі, портрети, натюрморти, жанрової картини. Серед робіт:

графіка

• «Дівчина з Верховини» (1954);
• «Верховинка з книгою» (акварель, 1958);
• «Доярка Г. Сличко» (картон, 1960);
• «Подвір'я» (1968);
• «Комсорг, старший сержант міліції В. Зубарев» (1977);
• «Мигдаль квітне» (1980);

живопис

• «Долина Шауль» (1955);
• «Ставне» (1956, Севастопольський художній музей);
• «Верховинський пейзаж» (1956, варіант — 1960—1961);
• «Бокораші» (1957);
• «Промені» (1960);
• «Зима. Лісковиці» (1963);
• «У горах» (1965);
• «Карпати. Ужок» (1969);
• «Севастополь. Осінь» (1971);
• «Осінь» (1973);
• «Херсонес. Білий будинок» (1973);
• «Весна на Алсу» (1973);
• «Гірський пейзаж» (1974, Севастопольський художній музей);
• «Дозорний обхід» (1974);
• «Севастополь. Штиль» (1975);
• «Ранок. Севастополь» (1977);
• «Севастопольське подвір'я» (1978);
• «Севастополь. Набережна Артилерійської бухти» (1978);
• «Севастопольський дворик» (1978);
• «Матроський спуск» (1979);
• «Алсу» (1982);
• «Херсонес» (1983);
• «Набережна» (1984);
• «Херсонеська базиліка» (1995).

Ілюстрував та оформив книжки для Закарпатського обласного книжкового видавництва:

• «Верховино, світку ти наш» Матвія Тевельова (1954);
• «Друзі-товариші» Георгія Синельникова (1956).

Брав участь у республіканських виставках з 1954 року. Персональна виставка відбулася в Ужгороді у 1960 році.