Яценко Володимир Федосійович

У Вікіпедії є статті про інших людей із таким прізвищем: Яценко.

Яце́нко Володи́мир Федосі́йович (21 квітня 1915, Савківка Черкаської області — 23 жовтня 2010, Київ) — український художник, майстер пейзажу, автор мистецтвознавчих праць. Член Національної спілки художників України. Заслужений діяч мистецтв УРСР (1960). Чоловік художниці Маргарити Крижанівської, батько художниці Марини Яценко.

Яценко Володимир Федосійович
Народження	21 квітня 1915(1915-04-21)[1]  Чорнобаївський район, Україна або Черкаська область, СРСР[1]
Смерть	23 жовтня 2010(2010-10-23)[1][2] (95 років)
	Київ, Україна[3][2]
Національність	українець
Країна	Російська імперія  УНР  Українська Радянська Соціалістична Республіка  СРСР  Україна
Навчання	Харківський художній інститут (1942)[1][2]
Вчитель	Самокиш Микола Семенович[1][2], Бесєдін Сергій Фотійович[1], Кокель Олексій Опанасович[1] і Козик Михайло Якимович[1]
Діяльність	художник, митець
Вплив	М. Самокиш
Відомі учні	Кобиленков Михайло Васильович
Працівник	Національний художній музей України[3], Харківський художній музей, Харківський художній музей[2], Харківський художній інститут[2] і Державний музей українського образотворчого мистецтва[2]
Член	Спілка радянських художників України
Партія	КПРС[1]
У шлюбі з	Крижанівська Маргарита Миколаївна
Нагороди

З життєпису

Мистецьку освіту здобув у Харківському мистецькому технікумі (1937) і Харківському художньому інституті (1942, в Самарканді^[4], клас М. Самокиша). У 1944 — 1952 роках обіймав посаду директора Харківського художнього музею^[5], з 1970 по 1989 — директора Державного музею українського образотворчого мистецтва в Києві.

Працював в галузі жанрового і пейзажного малярства: «Над Дніпром» (1957), «На Чернечій горі» (1960), «Новобудови Києва» (1965), «На Запоріжжі» (1964 — 1965), «Вітер» (1969), «Літній день» (1970), «Вершники революції» (1977) та ін. Автор монографії «М. С. Самокиш» (1945) і альбому «Микола Самокиш» (1979).

Роботи Володимира Яценка представлені в художній колекції Острозького державного історико-культурного заповідника (Рівненська обл.)^[6].

Відзнаки і нагороди

Заслужений діяч мистецтв України (1960).

Нагороджений двома орденами Трудового Червоного Прапора, медалями, Почесною грамотою Президії ВР УРСР (1964, 1975), Почесною грамотою Ради Міністрів України (1999)^[7].