Дуда

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Дуда (прізвище).

Ду́да́ (також ґа́йда^[1], коза́, кози́ця, бара́н, міх, ду́тка) — архаїчний народний музичний духовий інструмент, різновид волинки, що є міхом із козячої, баранячої або телячої шкіри з вставленими у нього трубкою для нагнітання повітря, басовими трубками і трубкою з отворами (як у сопілки), на якій грають мелодію.

Дуда

Дуда (коза) в Закарпатському музеї музичних інструментів Дуда (коза) в Закарпатському музеї музичних інструментів
Класифікація	Язичкові духові музичні інструменти, Аерофон
Подібні інструменти	Волинка Галісійська ґайта Ірландська волинка Шотландська волинка Биз Шювир Тулум Тулуп-зурна
Дуда у Вікісховищі

Зі злупленої з тварини шкіри роблять мішок, вивертаючи шкіру вовною усередину. У цей мішок вставляються трубки, одна для надування повітря (сисак), інші для утворення звуку.

Дуда добре відома в Україні і Карпато-Балканському ареалі. Волинка під такою назвою знана на теренах Болгарії, Македонії, Сербії, Хорватії, Албанії та Словаччини. Така назва зафіксована і в Україні. Інколи дуду називають «коза» чи «баран». Більшість синонімів залежать від того, зі шкіри якої тварини вичинено міх.^[2]

Дуда виконувала функцію супровідного інструменту при виконанні епосу у західних землях України, а також входила до оркестру Запорізького війська, а тепер звучить на святах у гуцулів. Інструмент оздоблюють китицями, металевими брязкальцями інколи прикрашають.

Згадки про цей інструмент зустрічаємо в українських народних піснях:

Діду мій, дударику,
Ти ж було, селом ідеш,
Ти ж, було, в дуду граєш,
Тепер тебе немає,
Твоя дуда гуляє,
І пищики зосталися,
Казна кому досталися^[3].

Білоруська дуда

Традиційна білоруська дуда лепельского типу (2009 рік)

Білоруська дуда — білоруський традиційний архаїчний духовий музичний інструмент, який був поширений у Білорусі з давнини до початку 20 століття. Збережені зразки його знаходяться у музеях Литви та Росії. На території Білорусі вони є в двох музеях: Лепельському краєзнавчому музеї та Гродненському археологічному музеї.

Білоруська дуда може бути двох типів. Дуда лепельського типу — типовий інструмент циліндричної форми. Корпус її робився з дерева (клен, яблуня, вишня), мав 6-8 ігрових отворів, під які вирізали спеціальні заглиблення для пальців виконавця. Корпус вироблявся за допомогою пропалюванням металевим прутом, так само пропалювали отвори. З верхнього торця монтують пищик з очерету. Має постійний діаметр внутрішнього каналу (близько 6-8 см). Міх шили з шкури телиці або кози. Унікальним елементом білоруської дуди є наявність розтрубів-рожків. Їх форма унікальна та більше ніде не зустрічається. Міх гродненської дуди зроблено з медичної кисневої подушки, обшитої шкірою. Його форма некласична — ромбоподібна. Очевидно, міх було зроблено значно пізніше від дерев'яних частин.^[4][5]

Див. також

• Волинка
• Гайда
• Тулуп-зурна